Під прицілом італійської мафії - Еліс Кларк

Я відчуваю вдячність до нього, що він такий чуйний:

— Добре, — кажу, торкаючись його руки. — Дякую за турботу, Стасе…

***

Коли ми повертаємось додому, я підходжу до Енні, яка пилесосить килим у вітальні, і запитую: 

— Не підкажете, де нам знайти вчителя, щоб навчив нас італійської? Може, у вас є хтось знайомий, який шукає роботу? 

— О, молодший брат Дена якраз шукає роботу. Правда, він доволі молодий, але він вчився на факультеті англійської філології, — каже Енні. — Думав поїхати за кордон і вчитись далі там, але їхня мати зараз хворіє, тож він лишився…

 — Нічого страшного, якщо молодий, то навпаки добре, може навчити нас всяким сучасним словечкам італійською, правда? — я обертаюся до Стаса. 

— Так, напевно, — каже Стас. — А скільки йому років?

— О, він якраз одноліток Алі, йому двадцять два! Вам буде про що поговорити, правда? — весело відповідає Енні. 

— Ну, подивимось, — Стас схрещує руки на грудях. — В будь-якому разі, викладач нам точно потрібен…

 — Тим більше, якщо його мати хворіє, то певно, гроші їм дуже потрібні, — я дивлюся на Енні. — Скажете йому, щоб підійшов до нас, щоб познайомитися. А там уже ми вирішимо, чи він нам підійде як репетитор…