Емма - Джейн Остін

Вона говорила з такою впевненістю і з таким задоволенням, що, змушений засумніватись у своїй впевненості, містер Найтлі замовк. Вона була в гарному настрої й хотіла продовження розмови, бажаючи почути подробиці його підозр, описання кожного погляду, усі «де» і «коли» тих обставин, що викликали в неї підвищений інтерес; але ж його настрій був далеко не таким гарним, як її. Містер Найтлі поставив під сумнів, що зможе сказати їй щось цікаве про це, а почувався він надто роздратованим для подальшої розмови. Щоб у своєму роздратуванні не розпалитися ще більше біля каміна, котрий з огляду на слабке здоров'я містера Вудхауса розпалювали щовечора майже цілий рік, він незабаром похапливо попрощався й подався додому до прохолоди і самотності Донвелл-Еббі.

Розділ 6

Мешканці Гайбері, яких довго годували обіцянками скорого прибуття містера і місіс Саклінґ, зі скорботою дізналися, що до осені це подружжя ніяк не зможе приїхати. Наразі ж їхні інтелектуальні запаси ніякими новинками збагатитися не могли. В своєму щоденному кругообігу новин їм знову довелося обмежитись іншими темами (до яких колись певний час входив і приїзд Саклінґів), наприклад, відомостями про місіс Черчілль, стан здоров'я якої мінявся з кожним повідомленням, а також станом справ у місіс Вестон, чия радість од приїзду сина мала зрости, як можна було сподіватися, тією ж мірою, що і радість всіх її сусідів від наближення цієї події.

Місіс Елтон була вкрай розчарована. Відстрочка приїзду означала відстрочку можливості повеселитись і похизуватися. Тепер усі її намічені знайомства та рекомендації мусили зачекати, а про кожний запланований прийом залишилося поки що тільки говорити. Так вона гадала спочатку; але, трохи подумавши, переконалася, що нічого відкладати не потрібно. Чому вони мають утриматися від вилазки до Бокс-хілла тільки через те, що Саклінґи не приїхали? З ними можна побувати там і восени. Тож вони вирішили поїхати до Бокс-хілла без Саклінґів. Про те, що така поїздка має відбутися, вже було всім і давно відомо; виникла навіть ідея ще однієї такої поїздки. Емма ніколи в Бокс-хіллі не була; вона хотіла побачити те, на що всі вважали вартим подивитися, тож вона і місіс Вестон зійшлися на тому, що потрібно вибрати погожу днину і поїхати туди. Вирішено було взяти з собою лише ще двох-трьох обраних осіб і зробити все спокійно, без претензій, елегантно і на рівні безмірно вищому за ті товкотнечу, шумливі приготування, пікнікову показуху з обов'язковою обжерливістю і пиятикою, котрі обов'язково супроводжуватимуть пікніки в Елтонів і Саклінґів.

Це було для них двох настільки зрозуміло і природно, що Емма не без певного здивування і не без певного роздратування почула від містера Вестона, що він запропонував місіс Елтон — оскільки зять та сестра підвели її — об'єднати дві компанії і поїхати разом і що місіс Елтон з готовністю надзвичайною на це пристала; тож якщо Емма не має заперечень, нехай воно так і буде. Оскільки єдиним запереченням була її велика нелюбов до місіс Елтон, що про неї місіс Вестон була добре поінформована, то про це не варто було зайвий раз нагадувати: бо обов'язково довелося б докоряти містеру Вестону, а значить завдавати прикрощів його дружині; тому Емма просто змушена була пристати на цей план, уникнути якого вона так хотіла, — план, котрий може навіть спричинитися до її приниження, бо люди думатимуть, що це місіс Елтон милостиво запросила її до своєї компанії! Вона почувалась ображеною у всіх своїх почуттях; а те велике внутрішнє зусилля, якого коштувала їй чисто зовнішня згода, залишило в душі важкий осад роздратування та неприємних думок про безмірну поблажливість вдачі містера Вестона.

— Я радий, що ви схвально ставитеся до мого вчинку, — сказав він, мов нічого особливого не трапилося. — Я знав, що ви зі мною погодитеся. Такі плани нічого не варті, коли немає достатньої кількості учасників. Надто багатолюдних компаній не буває. Велика кількість народу вже сама по собі є запорукою веселощів. Зрештою, жінка вона добросерда, і не треба її ігнорувати.

Емма вголос не заперечила сказаного, але подумки ні з чим не погодилася.

Була вже середина червня, і погода стояла прекрасна. Місіс Елтон кортіло якомога швидше призначити день виїзду і вирішити з місіс Вестон питання про пиріжки з голуб'ятиною і холодною бараниною, але тут якраз скульгавів кінь із каретної упряжки, і над усіма приготуваннями нависла неприємна невизначеність. На одужання коня може піти кілька тижнів, а може — всього лише декілька днів, приготування слід було припинити, і все поринуло в меланхолійний застій. Місіс Елтон явно не вистачило внутрішніх ресурсів, щоб пережити такий удар долі.

— Який кошмар, Найтлі! — вигукнула вона. — А погода ж якраз підходяща для виїзду! Оці відстрочки, розчарування — це така гидота! Що ж нам тепер робити? Отак і рік закінчиться, а нічого ще не зроблено. Кажу вам, у цей самий час минулого року ми влаштували чудову вилазку з Кленового Гаю до Кінґсвестона.

— Краще зробити вилазку до Донвелла, — відповів містер Найтлі. — Тут можна обійтися і без коней. Просто приходьте і смакуйте мої полуниці. Вони незабаром достигнуть.

Містер Найтлі сказав це спочатку жартома, але потім змушений був поставитися до своєї пропозиції з усією серйозністю, бо вона була підхоплена з ентузіазмом і захватом. Навіть не стільки у словах, скільки в поведінці місіс Елтон звучало: «О, я хотіла б цього більше за все на світі!» Донвелл славився своїми полуничними грядками, і це було ніби підставою для запрошення, хоча ніяких підстав і не потрібно було: для пані, котрій просто не сиділося на місці, вистачило б і капустяної грядки. Знову і знову нагадувала вона йому, що прийде обов'язково — хоча він і так у цьому не сумнівався, — і була втішена надзвичайно таким виявом дружби, таким, як їй здавалося, визначним компліментом своїй особі.

— Можете не сумніватися, — сказала вона. — Я прийду обов'язково. Призначте день, і я прийду. Можна, я візьму з собою Джейн Ферфакс?

— Я не можу призначити день, — відповів містер Найтлі, — доки не перемовлюся з декотрими людьми, що їх теж хотів би запросити.

— О, залиште все це мені. Лише надайте мені свободу дій. Ви ж знаєте, я — леді Покровителька. Це буде пікнік на мою честь. Я приведу друзів сама.

— Сподіваюся, що з