Фараон - Болеслав Прус

Верховний жрець Сем, вражений, схопився руками за голову і почав бігати по келії.

— Не може того бути! — говорив він. — Не може бути! Царевича, мабуть, хтось зурочив!.. Може, навіть та фінікійська жриця, яку він викрав з храму?..

Ментезуфісу ця думка здалася такою доречною, що він глянув на Мефреса. Але роздратований верховний жрець не дав себе збити з позиції.

— Побачимо, — відповів він. — Але спочатку треба провести слідство, щоб ми знали день за днем, що робив царевич, повернувшись із храму Гатор. Надто багато він мав свободи, надто вже водився з невірними та ворогами Єгипту. А ти, достойний Семе, допоможеш нам…

Після цієї розмови верховний жрець Сем уже на другий день наказав скликати людей на урочисту відправу в храмі Пта.

На розі кожної вулиці, на всіх майданах і навіть на полях стояли жрецькі оповісники і трубами та флейтами скликали весь люд. А коли навколо збиралася достатня кількість слухачів, вони оголошували, що в храмі Пта протягом трьох днів триватимуть урочисті відправи й процесії, щоб вимолити в доброго бога благословення для єгипетської зброї й погибель лівійцям, а на їхнього ватажка Мусавасу накликати проказу, сліпоту й божевілля.

Все йшло так, як хотіли жерці. З ранку до пізньої ночі простий люд юрмився біля мурів храму. Знать і багаті міщани збиралися біля входу, а жерці, місцеві і з сусідніх номів, приносили жертви богові Пта й правили урочисту службу в святилищі.

Тричі на день з храму виходила урочиста процесія, під час якої виносили в золотому човні, запнутому завісами, священну статую. Побачивши її, народ падав ниць і голосно каявся в своїх гріхах, а розсіяні в юрбі пророки відповідними запитаннями полегшували це каяття. Те саме діялось і всередині храму. Але оскільки люди знатні й багаті не любили каятися вголос, святі отці відводили покутників убік і пошепки розпитували їх та звільняли від гріхів.

Опівдні служба була найурочистіша. В цю пору приходили воїни, які мали вирушати на захід, щоб одержати благословення верховного жерця й обновити чудодійну силу своїх амулетів, які мали властивість послаблювати удари ворогів.

Час від часу в храмі гуркав грім, а вночі над пілонами спалахували блискавки. Це означало, що бог вислухав чиюсь молитву або розмовляє з жерцями.

Коли скінчилась відправа і троє достойних отців — Сем, Мефрес і Ментезуфіс — зійшлись на таємну раду, ситуація була вже цілком ясна.

Відправа принесла храмові близько сорока талантів прибутку, але понад шістдесят талантів було видано на подарунки чи на сплату боргів різних осіб із придворної та військової знаті.

Також було зібрано такі відомості:

Серед воїнів ходили чутки, що, коли царевич Рамзес вступить на трон, він почне війну з Ассірією, яка всім, хто братиме в ній участь, принесе великі прибутки. Найнижчий воїн, казали, не повернеться з цього походу без тисячі драхм або й більше.

Люди шепталися між собою, що, коли фараон переможе Піневію, він обдарує всіх селян невільниками і на кілька років звільнить Єгипет від податків.

Знать сподівалася, що новий фараон насамперед одбере в жерців і віддасть їм усі маєтки, які колись привласнили собі храми на покриття задавнених боргів. Крім того, казали, що майбутній фараон правитиме країною самовладно, без найвищої ради жерців.

Нарешті у всіх верствах населення була впевненість, що царевич Рамзес, щоб забезпечити собі допомогу фінікійців, прихилився до богині Іштар і потай віддавав їй почесті. У кожному разі, було відомо, що наступник трону відвідав якось храм Іштар уночі і бачив там якісь чуда. Між азіатськими багатіями ширились чутки, що Рамзес приніс храмові великі дари й натомість узяв звідти жрицю, яка мала утвердити його в вірі.

Всі ці відомості зібрав найдостойніший Сем із своїми жерцями. Святі отці Мефрес і Ментезуфіс розповіли йому іншу новину, яка дійшла до них з Мемфіса, а саме, що халдейського жерця й чудотворця Бероеса в підземеллі храму Сета приймав жрець Осохор, який через два місяці після цього, видаючи заміж свою доньку, обдарував її коштовностями і купив молодим великий маєток. А оскільки Осохор не мав великих прибутків, виникла підозра, що цей жрець, підслухавши розмову Бероеса з єгипетськими сановниками, продав потім таємницю угоди фінікійцям за великі гроші.

Вислухавши це, верховний жрець Сем сказав:

— Якщо святий Бероес і справді чудотворець, то насамперед його спитайте, чи саме Осохор зрадив таємницю…

— Чудотворця Бероеса вже питали про це, — відповів Мефрес, — але святий муж сказав, що в цій справі він вважає за краще мовчати. Він додав також, що коли б хтось навіть і підслухав їхню розмову і переказав усе фінікійцям, то Єгипет і Халдея однаково не зазнають від цього ніякої шкоди. Коли навіть і знайдеться винуватець, до нього треба виявити милосердя.

— Святий!.. Воістину, святий муж!.. — тихо мовив Сем.

— А що ти, достойний отче, — звернувся Мефрес до Сема, — думаєш про царевича, наступника трону, та про хвилювання, викликане його вчинками?

— Я скажу те саме, що й Бероес, — наступник трону не завдав шкоди Єгиптові, отже, до нього треба, поставитись поблажливо.

— Цей юнак насміхається з богів і з чудес, відвідує чужі храми, бунтує народ… Хіба цього мало? — гірко запитав Мефрес, який не міг простити Рамзесові грубих жартів з його побожних вправ.

Але верховний жрець Сем любив Рамзеса і тому відповів з доброю усмішкою:

— Який селянин в Єгипті не хотів би мати невільника, щоб змінити свою тяжку працю на солодке неробство? І чи є на світі чоловік, який не мріяв би про те, щоб не платити податків? Адже за те, що він віддає скарбниці, його жінка, він сам і його діти могли б справити собі гарний одяг і мати багато інших радостей.

— Неробство й надмірні витрати псують людину, — озвався Ментезуфіс.

— Який воїн, — вів далі Сем, — не хотів би війни, щоб здобути собі тисячу драхм, а може, й більше? І далі, запитую вас, святі отці, який фараон, який номарх, який придворний охоче платить задавнені борги й не поглядає краєм ока на багатства храмів?..

— Це гріховна зажерливість! — пробурмотів Мефрес.

— І, нарешті, — мовив Сем, — який наступник трону не мріяв про обмеження влади жерців? Який фараон на початку свого царювання не прагнув звільнитися від впливу найвищої ради?..

— Слова твої сповнені мудрості, — сказав Мефрес, — але до чого вони можуть нас привести?

— До того, щоб ви не скаржились на наступника трону найвищій раді. Бо немає такого суду, який би обвинуватив царевича в тому, що селяни раді