Спокута - Ієн Макьюен

Annotation

Надзвичайно яскрава і вкрай захоплююча своїми описами дитинства, кохання та війни книжка, в основі якої лежить глибоке — і глибоко зворушливе — дослідження сорому й прощення, спокути й непростого виправдання.

Роман отримав кілька літературних премій в різних країнах та увійшов до шорт-листа Букера.

Іен Мак'юен

Частина перша

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

XIII

XIV

Частина друга

Частина третя

Лондон, 1999

Подяки

notes

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

Іен Мак'юен

Спокута

З англійської переклав Віктор Дмитрук

Присвячується Анналіні

— Дорога моя міс Морленд, подумайте про жахливу сутність підозр, які ви плекаєте. З чого ви виходили? Згадайте країну, час, коли ми живемо. Згадайте, що ми англійці, що ми християни. Порадьтеся з власним сумлінням, зі своїм відчуттям можливого, з власними спостереженнями над тим, що діється навкруги. Хіба наше виховання готує нас до таких страхіть? Хіба наші закони потурають їм? Чи ж можуть вони лишитися непоміченими в такій країні, як наша, де громадське життя і друковане слово так тісно поєднані, де кожна людина оточена добровільними шпигунами і де дороги й газети на все відкривають нам очі? Найдорожча міс Морленд, звідки у вас подібні думки?

Вони дійшли до кінця галереї, і вона, плачучи від сорому, побігла в свою кімнату.

Джейн Остін «Нортенґерське абатство»

Частина перша

I

П’єсу, для якої Брайоні виготовила афіші, програмки й квитки, спорудила з перевернутої набік розкладної ширми квиткову касу й обклеїла ящичок для грошей червоним гофрованим папером, вона написала протягом двох днів творчого пориву, який примушував забувати про перші й другі сніданки. Коли вся підготовка була завершена, їй вже нічого не залишалося, окрім як розмірковувати над готовим творінням і чекати появи кузенів із далекої півночі. Тільки один день залишиться для репетицій до приїзду її брата. Часом моторошна, аж кров холоне, часом розпачливо сумна, п’єса розповідала історію кохання, головна ідея якої, викладена у віршованому пролозі, полягала в тому, що любов, яка не основана на здоровому глузді, — приречена. За свою безрозсудну пристрасть до облудного графа-іноземця головна героїня, Арабелла, жорстоко покарана тим, що захворіла на холеру під час поспішної втечі зі своїм любасом у містечко на березі моря. Покинута ним і мало не всіма іншими, прикута до ліжка на якомусь горищі, вона виявляє, що зберегла почуття гумору. Доля дарує їй ще один шанс в особі бідного лікаря — насправді ж переодягненого принца, який прагне працювати для нужденних. Вилікувана ним Арабелла чинить цього разу розважливий вибір і винагороджується примиренням зі своєю родиною та весіллям із принцом-медиком у «вітряний, сонячний день навесні».

Місіс Толліс прочитала сім сторінок «Випробувань Арабелли» у себе в спальні, за туалетним столиком, а письменниця весь цей час стояла поруч, обіймаючи її за плечі. Брайоні вдивлялася в материне обличчя, шукаючи найменших відтінків зміни емоцій, і Емілі Толліс слухняно робила великі очі від переляку, потім весело хихотіла, а в самому кінці прихильно усміхнулася і схвально, з розумінням покивала головою. Вона обняла доньку, посадила собі на коліна — ах, це гаряче гладеньке тільце, яке вона пам’ятає ще з часів немовляцтва і яке ще не забулося, ще не зовсім — і сказала, що п’єса «дивовижна», і одразу погодилася, шепочучи в тугий завиток дівочого вушка, щоб це слово було процитоване на афіші, яка буде виставлена у вестибюлі на мольберті біля квиткової каси.

Брайоні в ту мить навряд чи й здогадувалася, що це був кульмінаційний момент усього проекту. Ніщо більше не принесло такого задоволення, усе інше — то були тільки мрії й розчарування. У літніх сутінках, після того як світло вже вимикали, бували хвилини, коли вона, занурившись у чарівну пітьму свого ліжка з балдахіном, відчувала, як її сердечко стукотить від світлих, млосних фантазій, власне кажучи, маленьких сценок, головним героєм яких був Леон. В одній його велике добродушне обличчя було скривлене горем, коли Арабеллу охоплювали самотність і відчай. В іншій вона чує, як він у якомусь модному міському барі, з келихом у руці, хвастається компанії приятелів: «Так, це моя молодша сестра, Брайоні Толліс, письменниця, ви, безумовно, чули про неї». У третій він тріумфально здіймав угору руки, коли опадала фінальна завіса, хоча насправді ніякої завіси не було, її неможливо було почепити. Її п’єса призначалася не для кузенів, вона була для її брата, щоб відсвяткувати його повернення, викликати його захоплення і скерувати від легковажної низки приятельок до відповідної дружини, яка переконає його переїхати в сільську місцевість і ласкаво попросить Брайоні бути дружкою на весіллі.

Вона належала до тих дітей, котрі прагнуть бачити світ упорядкованим. Якщо в кімнаті її старшої сестри панував розгардіяш порозкриваних книжок, розкиданих одеж, ліжко було незастеленим, а попільнички переповненими, то кімната Брайоні виглядала святилищем демона дисципліни: на ляльковій фермі, влаштованій на великому підвіконні, були звичайні тварини, але всі вони дивилися в один бік — на свою господиню, — наче збиралися дружно заспівати, і навіть кури на фермі слухняно купчилися в загороді.

Власне кажучи, кімната Брайоні була єдиною охайною кімнатою нагорі в будинку. Ляльки рівненько сиділи в своєму багатокімнатному будиночку, наче дістали суворий наказ не притулятися до стін; різні, завбільшки з палець, фігурки, розставлені на туалетному столику, — ковбої, водолази, людиноподібні миші — стояли рівненькими рядами й шеренгами, нагадуючи народне ополчення, що чекає наказів.

Любов до всього мініатюрного була лиш одним із проявів схильності Брайоні до порядку. Ще одним була пристрасть до секретів: потайна шухлядка в улюбленій лакованій шафці відчинялася, якщо правильно натиснути на хитромудро виточене з’єднання «ластівчин хвіст»; там вона тримала свій щоденник, що застібався на пряжечку, і зошит, списаний вигаданим нею самою шифром. У ляльковому сейфі, що відчинявся шістьма секретними цифрами, зберігалися листи й поштові картки. Стара бляшана шабатурка для дрібних грошей була схована під мостиною під ліжком. У шабатурці