Енеїда - Іван Котляревський

полкового устрою у 1782 р. Приблизно відповідали сотні, а як на сучасний адміністративно-територіальний поділ, — приблизно районові. 45. Пиріг завдовжки із аршин — аршин — давня міра, дорівнює 0,711 метра. І соли кримки і бахмутки — див. коментар: І, ЗО. 46 — 47. Рація (вітальна промова) троянського посла близька до тарабарщини, до якої вдається Сівілла, прощаючись з Енеєм (IV, 1 — 2). Але у її мові — сильний елемент народного просторіччя (це ж сільська баба), а у посла, який щойно вчився латинської мови, — макаронічна мішанина української мови з латиною. Ось промова посла в дослівному перекладі латинських слів і виразів: Еней наш великий пан І славний троянців князь, Шмигляв по морю, як циган, До тебе о царю! прислав тепер нас. Просимо, пане Латине, Нехай наша голова не загине, Дозволь жить в землі своєй, Хоть за гроші, хоть задарма, Ми дякувати будем досить Милості твоєй. О царю! будь нашим меценатом, І ласку твою покажи, Енеєві зробися братом, О найкращий! не одкажи; Еней вождь єсть моторний, Вродливий, гарний і проворний. Побачиш сам особисто! Вели прийняти подарки З ласкавим видом і без сварки, Що прислані через мене... ...Будь нашим меценатом — Меценат (кінець І ст. до н. е.) — багатий римський аристократ, покровительствував митцям, сам займався літературою. Утворив гурток при своєму дворі, до якого входили Вергілій і Горацій. Звідси меценат — багатий, впливовий покровитель. 48. Макаронізмами пересипана тільки офіційна, "протокольна" частина промови посла (строфи 46 — 47) — урочисте представлення свого пана і церемоніальне пошанування другої високої сторони. Переходячи до переліку й роздачі подарунків сімейству царя, посол залишає латинь. За Хмеля виткався царя — походить від народної примовки: "За царя Хмеля, як людей була жменя", тобто дуже давно. 49. Ось скатерть шльонськая нешпетна — тобто з Шльонська, Сілезії (див. коментар: II, 60). Її у Липську добули — Липськ — Лейпціг, на той час великий торговий центр європейського значення. З України на знамениті лейпцігські ярмарки відправлялися чумацькі валки з пшеницею, іншими товарами, а звідти привозили тканини, металеві вироби, предмети розкоші. 50. Либонь, достались од пендосів — пендоси (від новогрец. — п'ять) — лайливе прозвище греків. Троянські посли розподіляють між членами царської родини три подарунки, які звичайно дарує добрий чарівник казковому героєві; килим-самольот, скатерть-самобранку, сап'янці-скороходи або самоходи. Не випадково — першій Лависі, яка незабаром стане причиною великих незгод і війни. Натяк посла на майбутнє заміжжя Лависі підхопить у своїй відповіді Латин ( "...може і в рідню вступлю"). 52. Хазяйка добра, пряха, швачка — вища оцінка батьками, рідними, близькими дівчини на виданні. Похвала "хазяйка добра" недарма далі конкретизується словами "пряха, швачка". Швачка включає в себе також поняття "добра вишивальниця" (в народній поезії "шити-вишивати" — синонімічна пара; напр.: "Одна дала нитки, друга полотенця, Третя шила, шила-вишивала, Для козака-серця"). В умовах патріархального укладу з натуральними формами господарювання більшість речей домашнього вжитку здебільшого виготовлялися господарем та його сім'єю. Майже в кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг. А вишивка була найпоширенішим способом прикрасити тканину. Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, і години відпочинку від польових робіт — навесні та взимку. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок. 53. Шпундрі з буряками — свиняча грудинка, в інших рецептах — порібрина (частина туші, що прилягає до ребер), підсмажена з цибулею на сковороді, а потім зварена в буряковому квасі разом з нарізаними буряками і заправлена борошном. Потрух в юшці — страва. Спосіб приготування: "Гусячі лапки, крила, печінку, нирки, пупки скласти в каструлю і варити; коли закипить два рази, очистити, покласти цибулі, зернистих ячних крупів і подавати" (Маркевич. — С. 159). Каплуни — відгодовані на заріз вихолощені півні. З отрібки баба, шарпанина — тобто бабка з нутрощів тварини чи птиці, приготовлених в макітрі особливим способом з відповідними для цього спеціями. Шарпанина — в "Лексиконе малороссийском" М. Гоголя читаємо: "Шарпанина — приправлена сушена риба" (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. — М., 1952. — Т. 9. — С. 501). Інше і більш широке пояснення дає М. Маркевич: "Шарпанина. Відварити тарань або чабак, вийняти з бульйону, вибрати кістки, нарізати шматочками, покласти ці шматочки на сковороду, розвести рідко пшеничне тісто в тому ж бульйоні, покласти в тісто піджареної на олії цибулі, полити цим шматочки риби, посипати перцем, потім поставити в духову піч і коли буде готове — подавати" (Маркевич. — С. 151). Крохналь — крохмаль, тут у значенні: кисіль. 54. "Заморські вина" на обіді Латина — звичайні домашні настойки, одначе приготовлені на привозних південних фруктах. Сикизка — настойка на сикизі, тобто інжирі. Сушений інжир, фиги — поширений на Україні в давні часи привозний продукт, ласощі; один з предметів чумацького промислу. Деренівка — настойка на дерені, інакше — кизилі. Ягідне дерево, росте на півдні України. Айвовка — настойка на айві. Першою названа настойка на більш цінній ягоді, далі — дешевші. На віват — з мущирів стріляли. — мужчир (мортира) — гармата з коротким дулом, з неї вели навісний вогонь, як з нинішнього міномета. Мужчири також служили для салютів під час урочистостей. Мужчирі малого калібру служили в господарстві ступами (див. коментар: III, 71). Трьома заключними рядками, трьома штрихами передає автор "музику" свята в панському будинку, де кожний тост супроводжувався салютом з гармат, інколи з фейєрверком, тушами оркестрів, заздравними хорами-кантами "многая лета". 55. Лубенського шмат короваю — "Коровай — весільний хліб. Робиться як звичайна хлібина, тільки більша за розміром; потім на неї накладаються виліплені з цього ж таки тіста та випечені як і хлібина шишечки, голуби, вензелі та ін. Знамениті короваї лубенські" (Маркевич. — С. 156). Як у першому подарунку троянців, так і в першому подарунку Латина — натяк на бажаність шлюбу Енея та Лависі. Корито опішнянських слив — Опішня нині — селище міського типу Зінківського району Полтавської області. Полтавських пундиків пряжених — спосіб приготування пряжених пундиків: "Взяти пшеничного кислого тіста, розкачати коржиками, піджарити цибулю на олії, перекласти коржики цією цибулею шарів у п'ятнадцять чи двадцять, поставити в піч, коли готові — вийняти, змазати олією і подавать" (Маркевич. — С. 158). Далі називаються села поблизу Полтави (Лип'янка, Будянка, Решетилівка) та чим кожне з них славиться. 58. Ого! провчу я висі каку — висі кака — тут у значенні: вискочка, нахаба. 59. І на! через штафет... — тобто в листі, посланому естафетою, через гінців, які передають листа з рук в руки. Щоб фурію він Тезифону — у римській міфології фурії — богині помсти, які переслідували людей за провини. Берлин — карета для далеких