Енеїда - Іван Котляревський

російський письменник М. Гоголь у повісті "Ніч під Івана Купала". 34. Бичня — обора, загорода для волів. 35. Година балагурна — слушна година. Закамешились — забігалися, заклопоталися. 36. Починається прийняте у стародавніх греків та римлян гадання на кишках і тельбухах забитих у жертву богам тварин. У нашого народу такий звичай не зафіксований. Тут, як і в багатьох інших місцях, бурлескне поєднання античності з сучасною І. Котляревському українською дійсністю служить щедрим джерелом комічного. Православні попи і дяки в ролі язичницьких жерців! Треба пригадати, що християнська церква не велить особам духовного сану не те що вбивати (хай і тварин), а навіть носити зброю. Про рідкісні історичні винятки не говоримо. Наприклад, благословення православною церквою збройної боротьби проти татарського іга напередодні Куликовської битви 1380 р. Нагадаємо поєдинок перед битвою ченця Пересвєта з татарином Челубеєм (В "Енеїді": "Чернець Мамая як побив"; IV, 40) та ін. 38. Прасунок (фрасунок.) — скорбота, незгода. Прасунок лихий — зла неміч (К.). 40. Шкапові чоботи — тобто чоботи, пошиті з кінської шкіри. 41. Не галіте — не поспішайте. Галити — квапити, гнати притьмом (див. також: "На бой дивитись всяк галивсь" — VI, 125). 44. Сон — це брат смерті. Тому біля самого входу в підземне царство Плутона (царство мертвих) перебувають Дрімота і Зівота. Подібні уявлення живуть в українській народній демонології. Так, у "Лісовій пісні" Лесі Українки "Той, що в скалі сидить", хоче забрати вбиту зрадою коханого лісову русалку Мавку в царство "тьми й спокою", "в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі..." (Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. — К., 1976. — Т. 5. — С. 269). Тімаха — тямковитий, кмітливий, спритний, молодецький. Сам І. Котляревський у словнику-поясненні до "Бнеїди" подав російський відповідник — "повеса". 45. Артикул — тут у значенні: прийом з рушницею. Чума — недарма ця хвороба стоїть першою у караулі, який вишикувався за спиною смерті. Найстрашніше людське лихо в давні часи. Періодичні пандемії чуми забирали більше жертв, ніж війни. Правда, інколи чумою називали інші епідемії та пандемії, які спричиняли велику смертність. У XIV ст. пандемія чуми, яку вважають найбільшою в історії Європи (так звана "чорна смерть"), за кілька років забрала кожного четвертого жителя континенту (близько 25 мільйонів). Залишалася вона грізним бичем людства і у XVIII та XIX століттях. На Україні особливо пам'ятною, чи не найбільш спустошливою за все XVIII ст. була люта морова пошесть 1738 — 1740 років, яка надовго лишилася в народній пам'яті. Чумою нерідко супроводжувалися численні війни з Туреччиною. Фразеологізм "бендерська чума" до цього часу живе в нашій мові (див. коментар: III, 3). Харцизство — розбій, грабіж. Теж дуже дошкульне і поширене лихо, особливо в часи воєн і розрух. Парші — заразне захворювання шкіри. На уражених ділянках шкіри випадає волосся. Холера — одна з грізних епідемічних хвороб. 46. Це сімейна строфа. Тут названі члени патріархальної сім'ї, ближчі і дальші родичі, які могли чинити зло, порушувати заповіді сімейного життя. Свояк — брат дружини. Шурин — тут у значенні: брат чоловіка. Зовиця — сестра чоловіка. Ятровка — дружина чоловікового брата. Сучасного читача може здивувати, що в ряду "злих" родичів не згадана теща. Тут треба нагадати, що йдеться про старосвітську патріархальну сім'ю з її укладом, коли жінка йшла в сім'ю чоловіка і родичі з боку жінки не втручалися у її сімейне життя. Більшість "злих" подано тут з позиції невістки, жінки-дружини, хоч вона й сама фігурує в цьому ряду, навіть відкриває його. У давніх народних піснях теща ніде не фігурує у негативному плані, до неї тільки шле свої плачі-жалі безправна і зневажена чоловіконою родиною дочка. "Зла теща" з'являється тільки із занепадом патріархального укладу та емансипацією жінки в родинному і громадському житті. 47. Представлений тодішній нижчий і середній ноліцейсько-судовий апарат. Від найнижчої ланки до вищих — повітового та міського масштабу. Каламар — чорнильниця. Дєсигський — найнижчий щабель в поліцейсько-судовій ієрархії. Звичайний селянин, вибраний громадою і схвалений начальством для виконання поліцейських обов'язків на своєму кутку. Часом несе сторожову службу, бере участь у збиранні податків, взагалі є помічником сільського старости. Посада десяцького на Україні з'явилася із введенням губернського адміністративно-територіального поділу у 1782 р. і проіснувала аж до Жовтневої революції. Нар.: Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Номис. — С. 21). Соцький — нижчий поліцейський служитель на селі; виконував ті ж функції, що й десяцький. Над десяцькими і соцькими, які є зрештою частиною трудящого люду, стоять "начальники, п'явки людськії", канцелярська братія, відома в народі під одним збірним іменем "писарі". Ісправники все ваканцьові — посада ісправника (справника) введена за царювання Катерини II. Справник здійснював вищу поліцейську владу в повіті. "Ваканцьовий — зайвий" (К.) Мабуть, це претендент на посаду справника, вакансію. Річ у тім, що справника, так само як і предводителя дворянства (маршалка), на перших порах обирали з-поміж себе дворяни. Можливо, той, хто надіявся бути обраним на посаду справника, стажувався (вживаючи сучасний термін) на цій або інших посадах поліцейсько-судового відомства. Пізніше справника стали призначати без виборів на місцях губернські власті. Стряпчий — помічник прокурора, інколи в його відсутності виконував прокурорські обов'язки. Взагалі знавець і тлумач законів. Повірені — юристи, які вели чиюсь справу в суді за довіреністю клієнта. Секретар — особа, яка відала канцелярією суду. Як знавець законів і юридичних процедур, секретар брав участь у слідстві та судовому процесі. 49. Моргух, мандрьох, ярижниць. п'яниць — грішні жінки, перелічені залежно від міри падіння, чим далі — тим більш пропащі (див, також коментар: III, 86). З підрізаними пеленами. Стояли хльорки наголо — хльорка — жінка легкої поведінки (див. також коментар: III, 86). За давнім звичаєм, виявленій розпутниці обрізали косу, підрізали пелену і в такому вигляді водили по селу чи місту. 50. Діти гуртові — тобто позашлюбні діти, незаконнонароджені. Тут у значенні: діти, яких матері-грішниці погубили зразу після народження. 51. Охляп — без сідла. Дерга — плахта з товстої і грубої вовняної тканини чорного кольору, яку носили старі жінки. 52. Баскаличитися — опиратися, противитися, артачитись. Стікс — за античною міфологією, річка в підземному царстві. 53. Цера — обличчя (К.); колір обличчя. Ковтуни — зваляне в боруб'яхи волосся на голові. Франко це слово пояснює так: "Ковтун. Мова про довге волосся, що нечесане збивається в ковтун" (Франко. Приповідки. — Т. 3. — С. 459). Повстка — повсть — виготовлений із вовни способом валяння цупкий матеріал. Скомшитися — збитися в грудку. 55. З крючком весельцем погрібався — весло, на протилежній, тильній стороні якого є крючок. 56. Красний торг — торг, багатий товарами. Миряни — всі люди, які не