Вона підкориться мені - Олена Сашина

Пригальмувати у мене все ж не виходить. Стягую дівчину з ліжка, через що вона верещить, перекидаю через плече і під незадоволені вигуки і побиття моєї спини дрібними кулачками, несу дівчину у ванну.

Ставлю на підлогу і вкладаю в руки перший ліпший тест.

— Господи, добре! Зроблю! Аби ти вже відстав від мене зі своєю вигаданою вагітністю! І так хріново! — гарчить Поля і вириває з моїх пальців тест. Це дівчисько навіть у лежачому стані характер показує. Невгамовна. — І зніми вже цю мерзенну кофту! — кричить мені в спину Поліна.

Виходжу з ванної, грюкнувши дверима. Стягую худі, притуляюсь спиною до стіни, заплющую очі. Дві хвилини цілковитої тиші. Дві довгі болючі хвилини тиші. Я чую як цокає годинник на кухні. Я чую, як стукає мій пульс. Та, блядь, я чую як павук у кутку плете павутиння! Що ж так довго там, га?

Чую схлипи Поліни і нахабно вриваюся у ванну кімнату. Вона вся тремтить, сльози зливою течуть по блідих щоках. Вона мені тицяє якусь хрінь, схожу на термометр, в якому я ні чорта не можу розібрати. То що? Вагітна чи ні? Якби була вагітна, то не плакала б, а раділа. Певно знову засмутилася, що не може мати дітей…

Дівчина кидається мені на шию.

— Дякую тобі, — схвильованим голосом шепоче Поля, зрештою зриваючись на ридання. Ще міцніше стискає мою шию, щільніше притискається до мого тіла. — Я так тебе кохаю! Так кохаю! Ти мій рідний! Найулюбленіший! Дякую, дякую, дякую! — часто цілує мене в щоку, знову ховає обличчя в моїй шиї.

Контрольний постріл потрапляє точно в ціль — різко, чітко, безболісно. Все ясно. Видихаю.

Відчуваю як Поліну пробиває тремтіння, відчуваю як накривають її емоції. А мене, навпаки, починає відпускати. Отже, Колян.

Поліна різко усувається, дивиться на мене щасливими заплаканими очима.

— Я ні на що не претендую, — хитає головою на підтвердження своїх слів. — Я нічого від тебе не вимагаю. Стасе, я сама виховаю…

Долонею закриваю їй рота.

— Помовч! У нас буде спиногриз!