Вона підкориться мені - Олена Сашина

Я не знаю, як мені реагувати на надану інформацію. З одного боку, це надія і не квола. А з іншого…

— Лорд — кримінальний авторитет нашого міста, — озвучую свої побоювання дядькові. — Він тримає у своїх лапищах все! Частину поліції в тому числі. Навіть якщо його візьмуть, де гарантії, що він не вийде на волю наступного ж дня? Так само, як і Зміїв!

— Є гарантії! — впевнено й різко обриває мене Коля. — Є! — додає трохи тихіше. — Окрім поліції нашого міста є й вищі органи. І якщо вони беруться за таких серйозних особистостей, як Лорд, то не безпідставно. Повір, їм є що пред'явити. І це не штрафи за перевищення швидкості.

— Скільки часу знадобиться?

— Пара тижнів. Максимум. А що це буде – успіх чи провал – я дам тобі знати.

— Добре!

— Але Стасе! — дядько суворо трясе вказівним пальцем у повітрі. Коли він зрозуміє, що я вже виріс? — Ти мені пообіцяєш! Ні! Ти даси мені слово! Клятву зрештою даш! Що до цього часу ти й близько не підійдеш до Зміїва!

Я й близько не підійду до Зміїва лише з однієї причини — я повинен оберігати Поліну. Я їй обіцяв, що зі мною вона буде у повній безпеці. Я мушу, я зобов'язаний стримати своє слово! Я маю її захистити. Більше нема кому.

Піднімаю руку з розкритою долонею на рівні обличчя:

— Обіцяю, даю слово, клянуся, — на останньому слові кладу долоню на серце і покірно схиляю голову перед Колею, заплющивши очі.

— Балакун! — сміється дядько. — Припини блазнювати! Ти краще розкажи мені, яка кішка пробігла між тобою та Зміївим? Якого біса тобі знадобилася та справа про зґвалтування п'ятирічної давності?

— Бо жертва, Коль, моя дівчина. Моя люба дівчина.