Ти моя дружина - Ірина Муза
- Ендер! - часто заморгала я очима і тепер дивилася у стривожені очі свого чоловіка, я ніби з гіпнозу вийшла.
- Іди в кімнату, Ліліан! - серйозно сказав він і підштовхнув мене до сходів, я не стала обертатися, а швидко опинилася в кімнаті, зачинила двері й до них притулилася спиною. Стала прислухатися.
Почула зле гарчання, потім злий голос Ендера.
- Як смієш ти, приходити до мене додому і називати мою дружину Істинною?
- Хіба не ти кликав мене і казав, що тобі потрібна допомога? - Відповів йому Лукас із насмішкою в голосі
- Ми обговорили з тобою те, що ти живеш у виділеному тобі будинку....
- Тепер ось розумію, чому ти не можеш займатися своїми обов'язками... ти ж у курсі, що я можу претендувати на твою пару. Сам бачив її реакцію. Її вовчиця не сприйняла мене чужинцем, значить...
- Це нічого не означає! Ліліан моя дружина! Мій вовк перший визнав у ній пару! Поставив мітку, і вона поставила мені свою. За всіма вовчими законами - вона моя! - крізь зуби проричав Ендер, я відчувала його гнів на відстані, і розуміла, що він ледь стримує свого вовка.
- Лук-аа-с! - проричав по-звіриному Ендер, я відчувала сильні коливання сили, схоже Ендер був на межі перетворення...
- Лукас! - почула я голос Саманти, - Тобі краще піти зараз!
- Я піду! Але завтра я за нею прийду! - почула відповідь Лукаса, потім злий рик, скрик Саманти, і якийсь гуркіт. Падали предмети, глухі удари, і гарчали вже два вовки...
