Вогонь і кров - Ернст Юнгер
Твій Ернст
5.VIII.17
Любі батьки!
Як і обіцяв, надсилаю тепер детальне повідомлення. Сподіваюся, Ви вже отримали звістку від Фріца.
Я не бачив Фріца, хоча й чув, що він вже декілька днів у 8-й роті, і все ж я не думав, що він візьме участь у наступі з 3-ю ротою. 29-го числа я отримав наказ очолити й повести в наступ 8-му роту, бо її командир загинув. Я прийшов до місця розташування роти і з 5-ма хлопцями вирушив до такого собі переліска, де ми вступили в бій. Одразу ж Зандфос, який очолює 3-тю роту, послав до мене чоловічка, через якого передав, що мого брата поранено. Мене наче стукнули по голові, я помчав до напівзруйнованого обстрілом бетонного будиночка, де справді знайшов Фріца. Його лихоманило і загалом було дуже кепсько, але він тримався добре. Поруч із Фріцом, посеред купи важкопоранених, лежав ще один штандарт-юнкер. Мені було ясно як день, що його треба якомога раніше відправити назад, поки ще не пізно, адже скоро англійці мали оточити весь ліс та розстріляти усіх, кого тільки знайдуть. Тому я наказав 4 солдатам покласти його на брезент та віднести до санітарного пункту. Звичайно, для мене це було дуже сумно — дивитися, як мого брата несуть через поле, поки справа і зліва вибухають ручні гранати.
На інший ранок я ще раз побачив Фріца в укритті, де розташовувався перев’язувальний пункт, який ми називали «Яйце Колумба», незабаром після цього його відвезли до лазарету. Лікарі сказали, що він має скоро видужати. Я був справді радий, що його вчасно відвезли, адже за декілька годин ціль «Яйце Колумба» потрапила під обстріл.
Фріц поводився дуже відважно й сміливо, Бьоклеманн сказав мені, що його мають нагородити Залізним Хрестом.
Тепер Ви точно все знаєте. Це справжнє диво, що його брат, до того ж офіцер, виявився неподалік, і не менше пощастило, що ми опинилися разом на одному полі бою у величезній Фландрії.
Загалом, такої битви в мене ще ніколи не було, і це диво, що я вийшов із неї цілим, хоча й не шкодував себе.
Такого кровопролиття ми ще не отримували, ну та про це я розповім уже під час наступної відпустки, яку я от-от маю отримати.
За час усіх цих подій я отримав тільки уламок у руку, хоча ми взяли на себе перший удар.
Зараз ми лежимо в лотаринзькій багнюці у тиші та маємо отримати справді спокійні позиції.
Загалом, я зараз бадьорий та свіжий. Пришліть мені, будь ласка, адресу Фріца й напишіть також, як він там. А ще було б чудово, якби Ви знову прислали тютюн.
Привіт від мене всім вдома!
Ваш Ернст
NB! Я зараз знову очолюю 7-му роту! Це жахлива заміна. Скоро не залишиться в полку роти, яку мені б не доручали. Що не кажи, а серед людей я тут ще раз заслужив славу сміливця!
ДОК. ЕРНСТ ЮНҐЕР
ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «ХАММОНІА»,
РЕЙБУРГ (МІСТО), 12.8.1917
Телефонне відділення міста Рейбург № 3
Любий Ернсте,
[…] стосовно Фріца, мене тішить, що він тримався так мужньо, хоча іншого я й не чекав. Це було справжнє щастя, що Ти був поблизу, адже інакше все не обійшлося б так добре. (…)
Наразі щастить, що справи в мене, здається, просуваються, адже багато людей зараз голодують, поки в нас є, що їсти; думаю, Ханна б не витримала, якби їй довелося жити, як більшість ганноверців. Ціна на нашу продукцію так виросла, що я підвищив ціну на акції на нерухомість до 30 % та до 40 % на нові родовища. Врожай буде добрим, за умови, що його в нас не вкрадуть.
Від Тебе надійшли різні передачі, серед них — і шолом англійця. Те, що Ти хочеш записатися до авіації, мені здається необміркованим як слід. По-перше, це справді набагато небезпечніше, ніж піхота, адже в піхоті зазвичай на один смертний випадок випадає багато поранених, тоді як в авіації майже кожен нещасливий випадок є смертельним, адже в повітрі не втримаєшся. Крім того, я чув, і також читав, що на війні не слід намагатися скоригувати свою долю, це зазвичай закінчується погано. І до того ж у літаках немає нічого особливого. Можна підстрелити 20 чоловік і ніколи не отримати за це Орден Гогенцоллернів, який Тобі неодмінно дадуть на Твоєму теперішньому місці. Авіація стала чимось звичайним, все найцікавіше — внизу. Мій Ернсте, Ти зробиш добре, якщо залишишся у своєму теперішньому підрозділі, де Ти вже добре себе показав і можеш просунутися далі, ніж у зовсім новій сфері.
[…]
Найкращі вітання!
Е.Ю.
Кот Лоррен, 14 серпня 1917.
Любий Фріце!
Що зараз кажуть лікарі про Твоє поранення? У нашій роті якраз є один чоловік із Гельзенкірхена, який дуже пишається своїм містом. Певно, Ти мусиш ще залишатися в ліжку.
Тут все як і зазвичай та дуже нудно. Ми займаємо дуже добре укріплені та спокійні позиції. Службу дещо розбавляє те, що у ґрунті та в стінках окопів трапляються численні ракушки, амоніти та морські їжаки. Це справжнє дно колишнього моря, по якому я блукаю і часто залишаюся стояти перед бліндажем, немов розгадуючи ребус.
У Фландрії Ти потрапив у жорна першої атаки. Вже зранку після нашого біглого прощання почався головний наступ. Увечері того ж дня я ще раз завітав до «Колумбового яйця», аби відвідати тебе, але побачив, що укриття розтрощили двома влучними залпами. Санітар та кілька важкопоранених, яких потім визволили з полону, розповіли мені, що Тебе забрали ще зранку. Я був справді щасливий почути це, адже того вечора «Колумбове яйце» було розтрощене обстрілом, і я біг туди з Раттенбурга, щоб побачити це.
Наступного ранку ми вже обороняли Раттенбург. Артилерійський вогонь був найщільнішим. Ми обстрілювали англійців, що наступали, але, оточені з трьох боків, мусили відійти. На півшляху ми зустріли Кіуса із 2-ю ротою та знову вишукалися у фронт на дорозі з Ланґемарка. Там ми блискучою лінією вогню зупинили англійців за лічені хвилини. Наступного дня ми вийшли звідти й незабаром цю дорогу ретельно накрили важкими гранатами. Можеш уявити нашу радість.
Те, чого ми натерпілися, Ти вже знаєш. Але були в цьому й
