Похід українських армій на Київ-Одесу 1919 - Микола Капустянський

Автор пережив також світлий незабутній історичний момент об'єднання двох братерських армій і блискучі успіхи їх на щироких ланах Великої України.

Потім… щось незрозуміле: безглузда навала Денікіна, боротьба на два фронти, до того ж захланна політика польських шовіністів, яким доконче треба було порізнити нашу згоду, і одно тіло… розбили.

Кожна з Армій, Галицька та Наддніпрянська, з болем і відчаєм, на деякий час пішли своїми осібними тернистими шляхами, устилаюучи їх, трупами кращих своїх борців.

Але… дев'ятий вал не знищив Української Армії і наших змагань, Армія жива, а з нею ще не вмерла «козацькая мати».

Автор поставив собі завданням накреслити в коротких рисах операції Українсрких Армій в 1919-му році на Київ-Одесу і їх відворот.

Його мета накреслити лише загальний перебіг подій в Україні з червня по листопад 1919-го року, так би мовити, подати кістяк військових акцій з погляду вищого командування з тим, щоб потім уже командуючі групами, начальники дивізій та командири окремих частин докладніше, зі всілякими подробицями, подали акції своїх частин, відділів.

Тоді на підставі цього матеріялу з'явиться можливість списати докладно історію нашого війська.

На жаль, довелося приступити до праці підчас інтернування в Ланцуті, при обмежених матеріялах, і тому, а також і з інших причин, ця праця не може бути досить повною і докладною.

План праці

Головну увагу звернено на наш наступ на Україну з червня 1919-го року до відвороту за Збруч в листопаді того ж року. Власне з цього й треба було починати виклад цієї праці. Та зважаючи на те, що широкі кола нашого громадянства зовсім не знайомі з перипетіями збройної боротьби Українського народу, щоб похід 1919-го року було усвідомлено, я накреслив в найзагальніших рисах також перебіг подій в Україні з моменту повалення гетьмана до Тернопільської катастрофи. Всі матеріяли цього надзвичайно цікавого періоду боротьби Української Армії за незалежність лишилися в різних міцях в Україні і чекають на свого дослідника.

Всю працю розбито на чотири частини. До першого випуску ввійшло дві частини. Вони охоплюють: а) пятимісячну боротьбу війська Директорії перед Тернопільською катастрофою (організація нашої армії); б) прорив московсько-большевицького фронту нашою армією; в) контрнаступ большевиків; г) історичні тримісячні бої на Поділлі (Проскурівська операція). Висновки.

Третя частина: а) відворот Галицької Армії під натиском поляків за Збруч (на Поділля); б) організація. Вищого Штабу; в) властивості Української Наддніпрянської і Галицької Армії; г) операція соборних Армій на Київ-Одесу.

Четверта частина: а) боротьба знову на два фронти (війна з Денікіним і большевиками); б) несприяючі умови для боротьби (пошесті, голод), нарешті, два окремих шляхи і відворот за Збруч; в) вплив тилу на фронт (зокрема державна інспектура); г) загальні висновки.

Виконуючи свою працю, автор намагався бути обєктивним, безстороннім і правдиво описувати та освітлювати воєнні події, також і ті чинники, які в той чи інший спосіб відбивалися на операціях.

Але всі події відбувалися недавно, учасники в більшості ще живі, автор сам брав активну й відповідальну участь в них, а тому бажання й намагання є одно, а успішне виконання – друге.

Отже в інтересах історичної правди ласкаво прохаю всіх учасників того періоду відверто зауважити, листовно чи друком, всі помилки та неточності, яких я припустився і щодо фактів і щодо самого освітлення їх.

Щодо мап, то треба зауважити, що при операціях нашим частинам доводилося користуватися головним чином з мап російського видання, а також вживати різних мап, виданих і в інших чужих мовах. До всього ж, підчас користування з мап доводилося рахуватися з місцевою вимовою різних назв місцевости. От чому в схемах не скрізь додержано одноманітности в поданих назвах.

Схеми складено в тих маштабах, які на них показано, але з огляду на технічні умови (цинкографський спосіб виготовлення} схеми зменшено.

Джерела

1. Журнал військових подій. Його ведено під моїм доглядом в Штабі Армії, починаючи від 1. VI. до нашого відвороту за Збруч.

2. Мої персональні записки та спомини.

3. Розвідчі звіти.

4. Різні документи й копії з них.

5. Больщевицькі радіозвіти.

6. Періодична преса (газети та інше).

АВТОР

На початку березня 1918 року, не маючи змоги власними силами стримати большевицьку навалу на Україну, Уряд Української Центральної Ради підписав у Берестю мировий договір з Центральними Державами .

Умови його відомі. Найголовніше в ньому: 1. Україна визнається самостійною державою в етнографічних межах; 2. Німці та австрійці допомагають нам звільнити Україну від большевиків. З свого боку Уряд У.Ц.Р. зобов'язався доставити Центральним Державам велику кількість різного роду сирівцiв (збіжжя, товщу та ін.) і надати їм торговельні пільги.

Дійсно, Україну швидко визволено від червоних військ, і тоді настала черга чесно виконати свої обов'язки і нашому Урядові.

Центральні Держави дбали про те, щоб не тільки прохарчувати свою окупаційну армію на Україні, численні війська на західньому фронті, а щоб і викачати мільйони різних сирівців у свої країни, виснажені війною і немилосердною бльокадою.

Для цього нашим головним спільникам треба було як найшвидше і в великому маштабі зібрати все необхідне їм з України і виімпортувати його закордон. Для здійснення цієї мети Уряд У.Ц.Р. не мав ні відповідного апарату, ні сприятливих умов, бо панські маєтки здебільшого було або розграбовано за революційним звичаєм або реквіровано згідно з Універсалами Ц.Р.

Отже передусім лишалося потягнути хлібець з нашого селянина. Цілком зрозуміло, що такий поворот став йому не до вподоби. Одно діло розібрати по хатах панське добро: цього вимагає революційна етика і справедливі рахунки за поперeдні утиски. Зовсім що інше – назад повернути соціялізоване, а ще в додачу свій хліб продавати за розцінкою і по реквізиції віддавати яйця, масло та інш. Це виглядало куди гірше