Роксолана - Наталія Рощина
Туреччина теж зробила свій внесок для вшанування пам'яті великої султанші. Коли стати біля південної, поверненої до Мекки стіни найбільшої стамбульської мечеті Сулейманіє, від хвилювання перехопить у горлі. Ніби з глибин минулих століть кидає виклик традиціям жінка з України, що спить вічним сном у гробниці-тюрбе. Роксолана, Хуррем, Хасекі – все це її імена, під якими вона назавжди залишилась у світовій історії та культурі. Турки ще й сьогодні звуть її Хуррем. У Стамбулі велика міська площа має ім'я Хасекі, на тій площі – збудована Роксоланою мечеть, притулок для убогих, лікарня – усе це на місці ринку, на якому колись товаром були люди. «А тут, коло мечеті Сулеймана Пишного, поряд з його величезною восьмигранною гробницею, – теж кам'яна і теж восьмигранна усипальниця його жони Роксолани, єдиної султанші в тисячолітній історії могутньої Османської імперії, взагалі єдиної в усій історії цієї землі жінки, яка удостоєна такої честі» (2).
Улюбленим самоцвітом Роксолани був смарагд. Султан дав наказ прикрасити її усипальницю найкращими з них.
Але не збереглися смарагди. Час невблаганний до живих і до мертвих, тим паче – до каміння. Багато всього сталося за сотні минулих років, тому не дивно, що не збереглися безцінні коштовності. А ось гробниці вистояли в битві з часом. Кожен, хто відвідає гробницю Роксолани в Стамбулі, побачить, що біля узголів'я Роксоланиного кам'яного саркофага лежить на дерев'яній підставці ветхий Коран. «Понад триста років читав тут ходжа священну книгу мусульман. У ній можна знайти чимало гірких слів про людське життя. «І коли похована живою буде спитана: за який гріх вона вбита?» На жаль, таких слів тут ніколи не читали, а тільки ті, де Аллах великий і всемогутній і де він погрожує простій людині, де невтомно закликає: «Бийте їх по шиях, бийте їх по всіх пальцях!» (2). Крізь ту жорстокість завдяки своїй дивовижній вдачі, сильному духу всміхається до нас дівчинка зі слов'янським корінням, маленька Хуррем, велика Роксолана.
Бренд
Роксолана, як у міфологічному уявленні, так і на основі достовірних історичних розвідок, була легендарною особою, унікальним явищем у світовій історії, символом України. Роксолана. Хто і що тепер стоїть за цим ім'ям? Скориставшись пошуковими системами Yandex, Aport, Rambler, Sesna, можна одержати невтішний результат. Наприклад, за системою Yandex, пропонується досліднику 112 серверів, 3067 сторінок, на яких 9515 разів згадується ім'я Роксолана. Відкинувши енциклопедичні статті, присвячені племені роксоланів, а також книгарні, що торгують однойменною книгою Павла Загребельного, ми можемо отримати «сухий», але вражаючий залишок укорінених у масовій свідомості образних стратегій. Українська Роксолана – це «лідер квіткового бізнесу України TOB «Роксолана», журнал для жінок, численні кафе, мінеральна вода, порт-фоліо моделей і фотографії дам, що бажають вийти заміж за рубіж, псевдонім української співачки, рекламні агенції, косметичні фірми, колекції верхнього одягу і нижньої білизни, салони і магазини, кухонні меблі та механічні прилади (6). Таке широке використання всім відомого імені наводить на думку, що, по-перше, Роксолана завжди буде привертати до себе увагу як особистість, а по-друге – завжди будуть ті, хто захоче використати цей образ на свою користь.
Серіал
Візуальним уособленням Роксолани для більшості співвітчизників стала актриса Ольга Сумська, яка зіграла її роль в однойменному серіалі. Акторка не приховує своєї симпатії до цієї жінки. Ця роль сприяла зростанню популярності Ольги. Після виходу фільму на екрани акторка з хвилюванням відвідала Туреччину й переконалася в тому, що тут не забуто велику Хуррем. Місце поховання султанші вразило Ольгу: склеп Роксолани стоїть поряд зі склепом султана. Почесть і слава, шанування й небайдужість – такими словами можна охарактеризувати ставлення до Роксолани з боку турків. Повернувшись з подорожі, акторка певний час перебувала під впливом побаченого.
Коли Ольгу питають, як вона створювала образ Насті-Роксолани, та зізналася, що доводилося покладатись на жіночу інтуїцію і користуватися акторською фантазією. Треба віддати належне акторці. Вона зуміла відтворити суперечливість образу Роксолани: жіночний, зворушливий, але водночас жорстокий, підступний. Коли ж акторку спитали, чи варто брати цю історію за життєвий приклад, вона відразу згадала свою тезку княгиню Ольгу. Цей приклад для наслідування здається їй більш переконливим.
Розробляючи риси характеру Роксолани, Ольга намагалася якомога глибше зануритися в атмосферу тих часів. Сучасній жінці важко уявити страхіття незахищеної дівчини, яка в одну-єдину мить втратила любов, свободу, Вітчизну і при тому не зламалася й вистояла в нерівній боротьбі. Треба було відтворити на екрані натуру сильну, мужню, але не позбавлену негативних рис характеру: ревнощів, жорстокості, підступності.
Таким чином, у 1996 році режисер Борис Небієрідзе представив на розгляд проект про життя відомої на весь світ галичанки як серйозний фільм, заснований на реальних історичних подіях. У 1997 році серіал вийшов на телевізійний екран України, у 2000-му був показаний на каналі ОРТ.
Зацікавленість глядачів була величезною. По-перше, жанр телесеріалу сам по собі дає змогу акцентувати увагу на детективній (політичній) інтризі. По-друге, на новий підхід до образу мали вплинути вже згадані історичні обставини, власне саме суспільство, що явно зажадало національних героїв. Але в більшості своїй глядацька аудиторія сприйняла фільм з точки зору непоінформованості щодо подій XVI століття, щодо літературних баталій, які відбувалися з цього приводу. Простіше кажучи, глядацька аудиторія була готовою спожити саме той і тільки той продукт, що його запропонує їй телевізійний екран. По-третє, добре підібраний акторський ансамбль – Ольга Сумська (Роксолана), Анатолій Хостікоєв (Сулейман), Тетяна Назарова (валіде – мати Сулеймана),
Раїса Недашковська (мати Насті-Роксолани) – мав стати тією точкою відліку, з якої бере початок цікавість екранними подіями.
Майстри кінематографа намагались відтворити «неоднозначну, мінливу, але дуже сильну фігуру, особистість, яка двічі подолала кордони стереотипного сприйняття жіночого українського – як власне жінка і як носійка української ментальності» (4).
Не можна говорити, що серіал був невдалий. Можна критикувати акторську гру, зйомки масових сцен, спецефекти, костюми, що не виглядали розкішними, – все це можна зрозуміти й віднести до фінансових труднощів, нового досвіду у знімальному процесі. Це сьогодні наші екрани наповнені не тільки бразильськими й мексиканськими серіалами, а й російськими, а тоді, наприкінці дев'яностих, «Роксолана» стала «проривом», а через те – культурним явищем.
На відміну від тих багатосерійних картин, що вже були показані на екранах,
