💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Публіцистика » Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича - Данило Борисович Яневський

Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича - Данило Борисович Яневський

Читаємо онлайн Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича - Данило Борисович Яневський
Польщі і «приєднання» її, звичайно, абсолютно «добровільного» до УРСР, на цій території було утворено Львівську, Дрогобицьку, Станіславівську, Тернопільську, Волинську та Ровенську області. 1940 р. окуповану Північну Буковину назвали Чернівецькою областю, а Південну Бесарабію — Ізмаїльською[61].

Українська шахівниця. Польська Республіка — Українська Військова Організація/ Організація Українських Націоналістів: Євген Коновалець та Андрій Мельник

Історія їхніх взаємин набула нового змісту 1921 р., коли командир січових стрільців Коновалець після 6 років відсутності повернувся до Львова. Повернувся до нової політичної реальності — виїздив зі Львова габсбурзький підданець, повернувся до Речі Посполитої особою без громадянства.

Поставимо собі питання: на чию підтримку міг розраховувати Коновалець у процесі реалізації власного політичного проекту — створення Соборної Самостійної Української Держави на «всіх українських етнографічних землях»? Адже практична реалізація цього марення означала би невідворотне військове зіткнення із РСФСР, УСРР, Польщею, Румунією, Словаччиною, Угорщиною складовою частиною яких ці «землі» були на той час.

Найавторитетніший духовний і політичний чільник українства того краю — Митрополит Андрій Шептицький та його Церква займали лояльну позицію щодо польської держави.

Найбільш чисельна та найвпливовіша політична партія — Українське Народно-Демократичне об’єднання — було органічною частиною політичного пейзажу Польщі в міжвоєнний період. Партія опанувала всі без винятку українські громадські організації, була представлена в обох палатах республіканського парламенту. Користувалася підтримкою абсолютної більшості українського населення Східної Галичини та Волині.

Об’єктивно, політичним союзником Коновальця міг стати Петрушевич. Але він не мав у Галичині ані структур, на які міг спертись, ані впливу, жив у Австрії, дорогу до Галичини для нього було закрито назавжди. Крім того, Петрушевич і Коновалець — люди різних політичних епох і філософій. Перший сформувався в умовах габсбурзької правової політичної системи. 1921 р. йому було 58 років. Коновальцеві — 30. Учасник І Світової, він від червня 1915 р. перебував у російському полоні. У вересні 1917 р. за нез’ясованих обставин втік з табору. Опинився в Києві, де пристав до УЦР — сформував із військовополонених галичан і буковинців Курінь Січових Стрільців (між іншим, це було заборонено діючим на той час міжнародним правом). Влітку 1918 р. разом із Андрієм Мельником присягнув на вірність Павлові Скоропадському. Обидва прийняли з його рук погони полковника. Обидва зрадили Гетьмана, виступивши ударною силою антигетьманського повстання. Політичне прикриття забезпечував Петлюра.

Не могли Коновалець і створена ним Українська Військова Організація (з 1921 р.)/Організація Українських Націоналістів (з 1929 р.) розраховувати на будь-яке політичне співробітництво із петлюрівським табором. Нездоланною перешкодою була Варшавська угода та й узагалі вся історія їх попередніх взаємин доби «другої» УНР.

Гетьманське середовище, в свою чергу, ніколи б не пробачило Коновальцеві зраду 1918 р. Давалася взнаки різниця в походженні, військовій кар’єрі, інтелектуальних практиках, моральних імперативах.

Єдиним мобілізаційним ресурсом УВО-ОУН могли стати і стали радикально налаштовані молоді галицькі хлопці. Єдиною формою діяльності — організація конспіративних терористичних осередків у студентському та молодіжному середовищі головним чином Львова. Зовсім конкретно — у Львівському університеті та Львівській Політехніці. Саме вони в міжвоєнний період становили основну частину радикальних, «революційно» налаштованих провідників та активістів українського націоналістичного руху. Організувати радикальні антипольські підпільні осередки в малому містечку чи селі в умовах 1921–1939 рр. на практиці було дуже важко.

Невдалий замах на життя польського лідера Пілсуд-ського, спроби організувати так звані «саботажні акції» в Галичині, спрямовані проти держави, мали наслідком розгром правоохоронними органами поодиноких осередків УВО. Коновалець був змушений залишити територію Польщі й надалі жив у різних європейських країнах з литовським паспортом.

Попри його від’їзд, терористична діяльність не вщухала. За підрахунками сучасного дослідника Я. Грицака, 1921–1939 рр. революційно налаштованими націоналістами було проведено 63 теракти. Били, головним чином, своїх. Жертви — 36 українців, 25 поляків, 1 росіянин, 1 єврей.

Ніхто з минулих та сучасних істориків українського націоналізму не звернув уваги на дивну обставину. На території Польщі з року в рік відбуваються гучні пограбування та теракти проти вищих державних посадовців. І навіть проти радянського дипломата. При цьому виконавці цих актів називають себе членами ОУН. А Голова ОУН та весь її Провід спокійно живуть і функціонують у Львові, Кракові, Римі, Відні та в інших європейських містах. Пояснення цьому фактові я не маю. Як і не маю пояснення фактові іншому.

1938 р. найвідоміший радянський терорист Судоплатов укоротив Коновальцеві віку. У своїх широко відомих спогадах, присвячених цьому періоду свого життя, найвідоміший радянський терорист пише: наказ на вбивство йому дали Сталін, Хрущов і формальний голова УРСР Петровський. Саме останній (найгуманніший у світі радянський суд, або сам Всеукраїнський Центральний Виконавчий комітет, тобто «парламент» комуністичної України — з цитованих споминів це незрозуміло), — повідомив Судоплатов, — призначив Коновальцеві кару на смерть. Тепер увага: чи то суд (щоправда, невідомо який і за якою процедурою), чи то «парламент» УРСР засуджує до смерті громадянина Литви за невідомо які «злочини», яких він на території СРСР/ УРСР ніколи не скоював і скоювати не міг, бо ніколи там не був.

Реальна мотивація замовника цього вбивства — Сталіна — донині незрозуміла. Радянський диктатор не вбивав політичних лідерів просто тому, що йому того хотілося. Керувався він виключно міркуваннями політичної «доцільності». Коновалець міг організувати і організовував терористичні акти проти Польської держави. Польська держава була стратегічним, політичним та особистим ворогом товариша Сталіна. Тут їхні інтереси збігались. Єдине раціональне пояснення цього вбивства — спроба перекласти відповідальність за нього на польську сторону. Але, наскільки це відомо сьогодні, того не сталося.

Провід над ОУН перебрав шваґер Коновальця — Андрій Мельник (вони були одружені з рідними сестрами). Сам Мельник від 1922 р. жив у Львові, активно займався громадською діяльністю: входив до керівництва Української Видавничої спілки, головував в Українській молодіжній католицькій організації та в товаристві колишніх вояків. 1938 р. ОУН провела в Римі свій Другий Великий Збір, на якому було затверджено новий варіант її більш ніж поміркованих програмних політичних, економічних та соціальних вимог і цілей. І — жодного слова про Соборну Самостійну Українську Державу.

Українська шахівниця. Напередодні 1 вересня 1939 року

Початку німецько-польської війни,

Відгуки про книгу Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича - Данило Борисович Яневський (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: