Похід українських армій на Київ-Одесу 1919 - Микола Капустянський

тисяч гарматних набоїв. Як що брати це на европейський масштаб, то це – нічогісько.

Невелика кількість огнеприпасу ще лишилася безпосередньо при війську.

В частинах відчувалася велика недостача лікарського персоналу і майже повна відсутність різного роду медикаментів.

Ось з якими засобами йшла героїчна Українська армія визволяти свій рідний край.

Про організацію Української Галицької Армії буде сказано далі.

Розділ VI
організація большевицьких сил на Правобережжі
ХІІ та XIV большевицькі армії.

Большевицькі сили на Правобережжі складалися з двох армій: ХІІ армія, що оперувала в Київській, Волинській губерніях (Штаб у м. Києві), та XIV армія, що оперувала на побережжі Чорного моря і в губерніях Херсонській та по части Катеринославській (Штаб у м. Одесі).

У совєтській українській армії як частини сформовані на Україні, так і такі, що прибули з центральної Росії. Організація одних і других була не однакова. Під час формування частин на Україні большевикам доводилося сильно рахуватися з характером українського населення, дуже активного до партизанської війни та операцій поодинокими загонами на чолі зі своїми отаманами.

Спершопочатку совєтські українські дивізії складалися з 4-ох полків (дві піших бригади), полк – з 3-ох батальонів, батальон – з 3-ох рот (в полку згідно зі штатом 1200 багнетів), скорострілів на полк було до 40.

Артилєрія – головним чином полкова, 48 лн., 6 дм. Гаубіці – лише при дивізіях.

Кіннота. При пішій бригаді був кінний дивізіон, при пішому полку – кінна розвідча півсотня (33 шабель). Крім дивізій було багато поодиноких загонів різної величини і призначення, бо хутко влити всі численні загони, що бродили по Україні, в організовані одиниці було важко навіть для централістів-большевиків.

Усе це військо формувалося і поповнювалося на Україні. Частини, що прибули з Совітської Росії, мали загальну російську організацію. Для боротьби з місцевою людністю большевики широко послуговувались інтернаціональними загонами з мадяр, китайців, німців та інших. Усі большевицькі черезвичайки охоронялися також інтернаціональними загонами або комуністичними відділами.

Переформування.

На той час большевики, оголосивши Україну частиною Совєтської Росії, переформовували українську армію в загально совітську організацію.

Ця органцізація була такою:

Вища тактична одиниця це – сильна дивізія. Вона складається з 3-ох бригад по три піших полки в кожній. При кожній бригаді гарматний дивізіон.

Тяжка польова гармата – в розпорядимості начальника дивізії.

Звернено особливу увагу на збільшення кінноти як при дивізіях, так і для виконання стратегічних завдань (кінні дивізії і бригади).

Дисципліна, особливо в українських совєтських частинах заслаба. Догляд за порядком покладено на комісарів. В їх же руках вся дисциплінарна і карна влада. Бойові розпорядження виконується під страхом розстрілу; розстрілу вживалося в самих широких розмірах. Стройові начальники видавали розпорядження лише що до оперативної части. Свідомих большевиків мало. Мобілізовані старшини не співчували большевикам. Запасові козаки билися без охоти та намагалися пограбувати й розійтися по домівках.

Командний склад вищий – добрий, нижчий – слабенький.

Большевицькі частини, що оперували безпосередньо проти Української Армії.

Одною з найдужчих українських большевицьких частин була Таращанська дивізія. Переформування її в три бригади закінчилося (Богунська, Таращанська та Волинська). Декілька полків Таращанської дивізії з кінними частинами та поодинокими загонами головним чином, і дотискували Наддніпрянську Армію в напрямку Кременець-Тернопіль.

На Збручі стояли бригади Бесарабської дивізії, збірна бригада в районі Волочиська. Резерви в районі Проскурів-Шепетівка-Жмеринка. В районі Проскурова – інтернаціональна бригада.

Большевицьке командування мало ще до того змогу перекидати свої резерви з інших фронтів і центра. Ця обставина давала велику перевагу большевикам перед Українською Армією.

Становище большевиків на Україні.

Населення України, особливо селянство, уже сильно відчувало на собі всю привабливість комуністичного правління. Села терпіли від здирства та реквізицій міста від «черезвичайок». По багатьох місцях вибухають повстання; проти большевиків виступають сильні партизанські загони. Лише деякі місцевости на Волині та Поділлі ще не розкоштували большевизму і тяглися до нього.

З Півдня, з Дону, посувається Денікін; на Волгу успішно наступає Колчак.

ЧАСТИНА ІІ
Розділ І
перехід української
наддніпрянської армії в загальний наступ
Пляни Уряду й командування.

Оточування Наддніпрянської Армії приходило до кінця. Політиці належало нарешті вирішити, який фронт скасувати і з ким іти далі. Я в імені старшин Генерального Штабу зробив доклад Наказному Отаманові, що нам, в усякому разі, з большевиками не по дорозі.

Поляки й большевики, ворогуючи поміж собою, все ж таки вели погоджений наступ на знищення української армії. Було ясно, що воювати далі на два фронти дорівнюється самознищенню. Могло бути тільки одно питання: з ким увійти у згоду. В цей критичний момент керівники галицької політики та армії вирішують піти окремим шляхом і краще залишити свій терен, аніж скоритися перед несправедливими і жорстокими для них, домаганнями Польщі. А зберегти свою армію за всяку ціну.

Галичани готові були піти, в крайньому випадкові, з большевиками, аби не з Польщею. Штаб Галицької Армії відмовився коритися розпорядженням Наказного Отамана Осецького та Отамана Петлюри і видав наказ своїй армії скупчуватись у кут між рр. Дністром і Збручем.

Наше командування вирішило: І. прориватись на Україну; ІІ. щоб забезпечити собі тили, домагатися замирення з Польщею, спочатку тільки військового.

Із Тернополя 1-го червня виряджено військову делегацію в Польшу. На чолі її поставлено кол. російського генерал-ляйтенанта гармати Дельвіга.

Цікаво, що ще 18-го травня із Радивилова безпосередньо