Вибране - Гарегін Нжде
1937
Вийшов із ВРФ
1937
Разом із Хайком Асатрйаном заснував у Софії газету “Размік” (“Воїн”)
1938
На 13-й Генеральній Асамблеї ВРФ Нжде виключили з партії
1938
У співпраці з Х. Асатрйаном і Н. Астуацатурйаном заснував щотижневий журнал “Тароні Арців” (“Орел Тарону”), таким чином офіційно започаткував рух таронізм (таронаканутюн)
1938, 3–5 вересня
Таронізм (таронаканутюн) був офіційно затверджений на конгресі Тарон-туруберанського об’єднання співвітчизників, що пройшов у Акроні в Огайо.
1939
З початком Другої світової війни Нжде звернувся до Вищого Органу ВРФ і запропонував свою допомогу
1942
Видав німецькою книжку “Вірменія і вірмени” як відповідь тим, хто не вважав вірмен арійцями
1942
Заснував Болгарсько-вірменський комітет і був обраний співголовою
1942, 15 грудня
Став членом Вірменської Національної Ради й заступником редактора її офіційної газети “Вільної Вірменії”
1943
Заснував і очолив у Софії громадську організацію “Благочинне братство російських вірмен”
1942 – 1943
Співпрацював із німецькими військовими та розвідувальними службами заради відновлення свободи й незалежности Вірменії
1944, 9 вересня
Надіслав лист командувачу 3-м Українським фронтом, який увійшов до Болгарії, запропонувавши свою допомогу щодо очікуваної воєнної операції проти Туреччини
1944, 10 жовтня
Під приводом того, що Нжде має особисто передати свою пропозицію найвищому керівництву СРСР, спеціальний полк СМЕРШу, радянської контррозвідувальної служби, доправив його повітряним шляхом через Бухарест до Москви, де його ув’язнили в тюрмі Лубянки
1944, 11 жовтня
Нарком держбезпеки СРСР провів розмову з Нжде
1944, 12 жовтня
Перший допит Нжде у тюрмі
1945
Із Софії вигнали сім’ю Нжде, в тому числі його дружину, восьмирічного всиновленого сина Вреж-Сукіаса і тещу
1946, 6 листопада
Переведений з московської до єреванської тюрми
1946, 15 листопада
Вперше допитаний у Єревані
1947, 20 грудня
Востаннє допитаний у Єревані
1948, 10 січня
У листі до Сталіна запропонував свою участь у запланованій воєнній кампанії СРСР проти Туреччини
1948, 24 квітня
Засуджений до 25-річного ув’язнення
1948, початок серпня – 1952, 6 березня
У владимирській тюрмі
1952, 16 березня – 1953, літо
В єреванській тюрмі
1953, квітень
З вершини пам’ятника йому показали Єреван перед відправленням до Владимира
1953, літо – 1954, вересень
Ще раз у владимирській тюрмі
1954, вересень – 1955, вересень
У ташкентській тюрмі, переведений до тюремної лікарні
1955, 12 вересня
Знову переведений до владимирської тюрми
1955, 30 листопада
Тяжко нездужав, переведений до тюремної лікарні
1955, 1 грудня
Писав до рідних. То був його останній відомий лист
1955, 21 грудня
Помер у владимирській тюрмі
1955, ~ 25 грудня
Його брат Левон Тер-Арутюнйан поховав його на кладовищі біля владимирської тюрми
1983, 31 серпня
За ініціативою групи вірменських інтелектуалів останки були таємно перенесені з Владимира до Єревану
1983, 7 жовтня
Ті ж самі люди поховали дві частинки останків – палець і хребець – на схилі гори Хуступ біля джерела Козні
1987, 8 травня
Останки були поховані під стіною церкви святої Діви у Спітакаворі
1989, 17 червня
На його могилі встановлена надгробна плита
1989, 25 листопада
На його могилі споруджений хачкар (хрест-камінь)
2000, 21 грудня25
З нагоди вшанування 45-ої річниці смерті Нжде вперше відбулася конференція, присвячена його життю й діяльности. Конференція пройшла в Національній академії наук Республіки Вірменія
2001, 28 квітня
Уряд Республіки Вірменія відзначив 115-у річницю народження Нжде й 80-ту річницю проголошення Республіки Гірська Вірменія
Notes
[
←1
]
Ймовірно, Ґ. Нжде мав на увазі Ашота Меліка-Мусйана, командувача Ґохтану (Тут і далі примітки взяті з англомовного видання, якщо не вказано інше).
[
←2
]
Маміконйани були вірменським шляхетним родом, представники якого боролися за незалежність Вірменії. Спарапет (воєначальник) Вартан Маміконйан очолив вірменське військо в Аварайрській битві у 451 проти Сасанідського Ірану. Хоча вірмени програли цю битву, вони зберегли свою християнську віру. Вартан Маміконйан сам поліг у цій битві (прим. перекладача).
[
←3
]
Історичний регіон ашхарху (провінції ) Туруберан Королівства Велика Вірменія (321 до н. е. – 428 н. е.). Був розташований на заході від озера Ван, на території сучасної Туреччини (прим. перекладача).
[
←4
]
Ремісник (тур.).
[
←5
]
Головна ідея (фр.).
[
←6
]
Великий Арарат, 5137м (прим. перекладача).
[
←7
]
Федерація.
[
←8
]
Член партії Дашнакцутюн.
[
←9
]
Арабо (1863 – 1893) – герой національно-визвольного руху на Західній Вірменії. Арабо і його брати по зброї (Нжде їх називає арабівцями) були вірменськими бійцями-федаями, які боролися проти турецького гніту в гірських регіонах Тарон-Сасуну в південно-східній частині Західної Вірменії.
[
←10
]
“Орел Тарону” (вірм.).
[
←11
]
Аветіс Ахаронйан (1866 – 1948).
[
←12
]
“Батьківщина” (вірм.).
[
←13
]
Й. Ґ. Гердер (1744 – 1803) – німецький філософ, автор багатотомної праці “Ідеї до філософії історії людства” (1784 – 1791). Він також писав про вірмен і Вірменію, розглядаючи вірменську мову як “чудесну і стародавню”.
[
←14
]
Французька фортифікаційна лінія на французько-німецькому кордоні до Другої світової війни.
[
←15
]
Очевидно, мається на увазі Перша світова війна (прим. перекладача).
[
←16
]
Ніколай Ґрундтвіґ (1783-1872) – данський письменник, пастор і лютеранський єпископ.
[
←17
]
Грецький історик і біограф (46 – 120).
[
←18
]
“Воїн” (вірм.) (прим. перекладача).
[
←19
]
Нерсес І Великий – вірменський католикос (353-373).
[
←20
]
Ардешір І – король Ірану (224-240), засновник династії Сасанідів.
[
←21
]
Мкртіх І Хрімйан (Хрімйан Хайрік) – Католикос усіх вірмен (1892-1907).
[
←22
]
Переклад продовжується після відсутніх сторінок в англомовному джерелі (прим. перекладача).
[
←23
]
У давньогрецькій мітології окреаніди – три тисячі дочок Океана і Тетії, були німфами великої ріки Океану.
[
←24
]
Дати подій до 1 січня 1918 вказані за юліанським календарем, після – за григоріанським.
[
←25
]
Переклад подій 2000 – 2001 скорочений, несуттєва інформація пропущена (прим. перекладача).
