Вибране - Гарегін Нжде

Внаслідок убивств і цькувань раз-по-раз мали місце й вигнання. Вірменин втрачав свій звичний рідний край і був змушений пристосовуватись до чужого. Біологія давно довела, що кожне пристосування завдає шкоди. Сьогодні вірмени живуть невиразним життям.

Не існує бездоганних народів і вірмени не є винятком. Деякі риси нашого образу частково можна пояснити становищем нашої країни, яке в історичному минулому не дозволяло шляхетним вірменським сім’ям психологічно об’єднатись та усвідомити справу націєтворення.

Так само як інші народи, вірмени більшою чи меншою мірою зазнали згубного впливу сучасної цивілізації. Їхня жага до життя тепер ослаблена.

Отож, фактично це основні вади, проаналізувавши які відповідно до законів і принципів соціології та психології, можна буде зрозуміти глибоко психологічний стан вірменства сьогодні.

“Размік”: Як можна визначити наше національне питання? Тобто назвати всі проблеми, пов’язані з долею нашого народу та запропонувати їх вирішення, що означатиме служіння національним принципам вірменства.

Ґ. Н.: Це захист фізичного існування нашого народу, нашої репутації та національної чести. Ось головні проблеми й лише після успішного їх вирішення ми збережемо своє місце, репутацію та мораль у сім’ї людства.

“Размік”: Які заходи сприятимуть вирішенню проблем нашого існування?

Ґ. Н.: Тільки духове відродження. Це означає, що ми знову повинні стати тими, ким були, але зараз не є. Це означає реалізувати себе, стати холоднокровними, господарями своєї національної сутности. Відродник не привносить нічого істотно нового до сутности свого етносу: він повертає те, що глибоко вкорінене у народі, що є національною спадщиною. Для відродника найголовнішим є існуюча спільність серед вірмен і те, що об’єднує націю, а зовсім не те, що роз’єднує, і не проста сукупність індивідів.

Духово занепалий керується своїми пристрастями та бажанням розплати. Закостенілий народ це народ слабкий і занурений у щоденні дрібниці. Нинішні розмови чи писання вірмен позбавлені духу відродження, тому вони згубні та вносять розкол. Небезпечні ті, хто нагадують про дружбу, а самі виступають проти духового відродження. Якщо ви проти відродження, тоді ви проти життя і ви служите смерті. Пора зрозуміти, що лише пристойні особистості широких поглядів здатні до солідарности й ми можемо такими стати за одне покоління. Вірмени за межами Вірменії ставали рятувальними відродниками для різних країн – як-от Лоріс-Мєліков у Росії, Нубар Паша в Єгипті чи Єфрем у Персії.

Ця істина для нас очевидна: тільки відроджена духово особистість може ефективно й самовіддано служити своїм співвітчизникам, нації та батьківщині.

“Размік”: За яких умов може настати духове відродження?

Ґ. Н.: Це можливо завдяки нашій нації, національним цінностям і глибокому почуттю національної відданости. Інакше кажучи, через національну релігію, яка означає служіння насамперед нашій національній сутності, а потім минулим поколінням, крові та цінностям, які ми від них успадкували. Давно пора усвідомити, що ті, хто діють проти нації, грішать не тільки проти власного народу, а й проти святости життя взагалі.

Для національної релігії головним є не просто певна територія, а та мудрість, у якій живе всевірменство. Саме всевірменство дає змогу вірменам сприймати один одного як брата, спорідненого кровно і долею.

Моя нація, моя успадкована сутність, мій прадух – ось єдиний ключ до розуміння всесвіту.

Тільки нація може опанувати чужі цінності, доктрину та релігію. І навпаки, народ, який нездібний переймати іноземні запозичення, самовідсторонюється. Народ – це сукупність індивідів, тоді як нація – це минулі та нинішні покоління, це спільнота долі. Етнічність – це спільнота крови, що вічно бореться з зовнішніми впливами, а також будівничий нашого духу й тіла. Це той божественний гончар, який витворив наше тіло з вірменської землі та наш дух із вірменської історії.

Безнаціональна релігійність призводить до занепаду, що наближає загибель народу. Якщо ви проти нації, тоді ви за денаціоналізацію свого народу, а отже за його смерть. Єдиним фактором природного єднання народу є етнічність. Визнати її перевагу над народом це визнати перевагу безсмертя над повсякденним життям, духу над матерією. Тільки так можна зробити психологічно однорідним і цілісним такий дезінтегрований народ, як вірменський, та перетворити його в націю. Безсмертя дає розуміння скороминущого – банального, та оновлює його. Не забуваймо про це.

“Размік”: Що цьому заважає і що може полегшити вірменське відродження?

Ґ. Н.: Це марний принцип шукати науковість у нашому житті, в якому ви почуєте тільки думки й нічого більше. Я б сказав, наша нація досі живе, не розуміючи світ. Вочевидь, органічна інтегральна ідея про світ і сенс існування нації зможе полегшити її періодичні відродження, а отже її самозахист.

Визначивши наше ставлення до свого внутрішнього буття, до своєї персони, ми визначимо по суті наше ставлення до собі подібних, до своєї нації та Творця. Лише особистість із філософськи добре обґрунтованим поглядом на світ здатна на таку справу. Народи настільки творчі й здатні до оборони, наскільки в них цілісний і високий погляд на світ. Він дає сенс, а також узгоджує та раціонально спрямовує дії народів.

Створення філософії та заснованого на ній світогляду – це триваючий розвиток людської думки. Результатом відсутности світогляду – джерела переконань є те, що вірмени й надалі залишаються жертвою прикрих обставин і, відповідно, часто зазнають лиха. Світогляд дозволить нам осмислити себе заново, надасть нового значення низці понять і прискорить наше духове відродження.

“Размік”: Що це за поняття?

Ґ. Н.: Релігія

Відсутність релігійности це відсутність божественного та відчуття благочестя. Це спричиняє духовний безлад сучасного людства. Людина досі більше подібна до глини, ніж до духу, попри те, що створила велику цивілізацію. Через те вона часто схильна протестувати проти всіх тих обмежувальних цінностей, істин і святостей, що покликані стримувати те тваринне й непристойне, що спить всередині неї. Морально слабка особа завжди шукає якусь теорію, думку чи філософію, щоб виправдати своє падіння. Нинішні антирелігійні тенденції можна пояснити духовою недосконалістю людини. Низька релігійність не є ознакою здорового стану. Спершу особа відчужується від інших, а потім від Бога. Віровідступник самозгубно зупиняє свій духовний пульс. Ті, хто діють проти свого Творця, не посоромляться діяти проти собі подібних. У філософському контексті релігія це не тільки зв’язок людини з Богом, але й зв’язок однієї людини з іншою, індивіда з суспільством, індивіда з правдою.

Виникнення всесвіту не є результатом простих випадковостей і я не самотній у його безмежності; ця обнадійлива думка приходить до нас через релігію. Взагалі, віруючим є кожен, хто має ідеалістичне розуміння життя.