Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц

Бруно

[3 II 1937]

21

Дорогі Друзі!

Від усього серця вітаю Вас до [sic!] Вашого прекрасного союзу[98], здавна очікуваного й бажаного для всіх Ваших друзів. Я бажаю усіляких гараздів до [sic!] Вашої прекрасної спільноти, яка є одним із наймиліших і найосяйніших осередків наймилішої людяності, сердечного тепла і шляхетної духовності — в літературній Варшаві.

На жаль, мушу Вас засмутити звісткою, що мої стосунки з Юною цілковито розлетілися[99]. Вона врешті-решт знеохотилася моєю безнадійною ситуацією, труднощами переїзду до Варшави, які вона пов'язувала — таки слушно — з моєю безпорадністю. Не знаю навіть, де вона тепер перебуває, оскільки порвала навіть листовне спілкування зі мною. Я переживаю тепер важкі часи. Чекаю тужно кінця навчального року, щоб змінити місце побутування.

Усіх найкращих гараздів зичу Вам палко.

Дуже відданий

Бруно Шульц

Дрогобич, 8 IV 1937

22

Мої дорогі!

З приємністю пересилаю пані Марії Лешнобродській мій автограф — перейнятий її ентузіазмом. Дуже любо буває авторові довідатися, що його розуміють.

Тобі, любий Тадзю, дякую за слова — позитивні та негативні[100]. Ти, здається, маєш слушність і в одному, й у другому. Не мушу Тобі навіть казати, як би я втішився, якби Ти написав щось про книжку. Про неї досі так мало написано. Властиво, у пресі про неї нічичирк. Наперед сердечно дякую[101].

Тобі, любий Ничку, дякую за пам'ять і вітання, і новини, і обіймаю Вас обох найсердечніше, завершуючи квапливо, бо Вашу посилку, вислану 21-го, допіру сьогодні отримав.

Бруно Шульц

24 II 1938

До Рудольфа Отенбрайта[102]

23

Шановний Пане!

Я чув про Вас багато доброго від п. Яніша[103] і Стренґа[104], і дозволяю собі таким шляхом запропонувати Вам ближче знайомство. Я дуже в ньому зацікавлений.

Сподіваюся, що нам удасться організувати якусь зустріч. Але, перш ніж це трапиться, чи не побажали б Ви щось про себе написати? Чи Ви належите до прихильників листування? Мене б дуже втішило, якби Ви невдовзі написали. Гадаю, що ми матимемо багато що сказати один одному.

А тим часом додаю вирази поваги й симпатії.

Бруно Шульц

Дрогобич, 25 XI 1934

Флоріянська, 10

24

Шановний і Дорогий Пане!

Не гнівайтеся, що відписую занадто пізно і не так, як хотів би. Нехай це Вас не відштовхує. Ми ще будемо — у кращі для мене часи — листуватися, і неодмінно зустрінемося. Яніш мені казав, що Ви дуже до мене подібні внутрішньою структурою, хоча фізично цілком інші. То мене дуже цікавить і тішить. Але так якось тепер складається, що ми не зможемо побачитися на Свята, бо я виїжджаю до Варшави на всі канікули. А може, Ви б також вибралися до Варшави, куди і Яніш їде на початку січня?! Яніш дуже тішиться з нагоди побачитися з Вами. На жаль, і він, і я маємо тут мало часу, щоб бачитися навзаєм частіше. Він вільний щойно вночі, а тоді знову я втомлений. Шкодую, що так пізно з ним познайомився. Я надіслав йому ще в серпні запрошення, на яке він не відреагував, і лише в листопаді прийшов до мене.

Я б дуже хотів приїхати колись до Ряшева, до Вас, побачити той дім á la Е.А. По[105], в якому мешкає самотня, ексцентрична та знуджена молода пані. Здається мені, що ми маємо до обговорення цілу низку пильних справ, які зачаїлися поміж нами і чекають на нашу зустріч, щоб ожити.

Здається, Яніш мені казав, наче Ви кохаєтеся в Рільке[106]. Отож на цю тему є страшенно багато для обговорення. Варто було б, властиво, перечитати всі його твори разом. Чи Ви читаєте німецькою? Не йдеться про самого Рільке, а про справи, сказати б, спільні, про справи між ним і нами, про все те, що він занедбав написати і що ми мусимо доповнити. Чи Ви читали Кафку[107]? Я шукаю якогось нового автора, який би мене осяяв і захопив. Уже давно нічого, поза Рільке, Кафкою, Т. Манном[108] не знаходжу. Чи Ви щось знаєте для мене?

Я хотів би тільки пару слів написати до Вас, щоб запевнити Вас у моїй симпатії та сподіваннях, які я покладаю на Вашу особу. На повноцінний лист мене тепер не вистачить. Уже кілька тижнів я нічого не читаю, і література мене вабить дещо менше.

Під впливом Яніша відродився інтерес до малярства. Я малюю між уроками та конференціями, оскільки я вчитель і навчаю ручної праці та малюнку 30 годин на тиждень.

Тепер уже 3 год. ночі. Від певного часу я прокидаюся о цій порі й не можу спати. Я б дуже втішився, якби Ви написали мені ще до Свят, але у зв'язку з класифікацією тощо у школі я на це не сподіваюся.

Сердечно Вас обіймаю і вітаю, Ваш

Бруно Шульц

Дрогобич, 18 XII 1934

Флоріянська, 10

До Зенона Вашневського[109]

25

Шановний Пане Колего!

Далебі соромно мені, що я Вас не пам'ятаю. Я не можу відшукати в пам'яті обличчя, яке пасувало би до того прізвища. Чи не були б Ви ласкаві допомогти мені якоюсь деталлю, якимось випадком, образом тих часів? Якби Ви надіслали мені фотографію, або принаймні опис своєї зовнішності! Повіяло на мене з того листа давніми часами, раз і назавжди вже — здавалося б — утраченими. Любо це і дещо сумно. Чи не намалював я Вам, бува, колись портретика до залікової книжки?

В кожному разі, велике спасибі за листа і розкішний часопис[110]. Я б ніколи й не подумав, що Холм може похвалитися таким місячником — на такому рівні. Я із задоволенням оглянув Ваші гарні ліногравюри, скуштував потроху тут і там якихось віршів. Чудові переклади з російських поетів. Охоче надішлю якісь уривки прози. Там я буду в непоганому товаристві.

Будь ласка, не робіть з моєї забудькуватості висновку про якусь неувагу з мого боку, якесь ігнорування. Звичайно ж, це не так. Просто у мене відсутня, так би мовити, біографічна пам'ять. Цілі пласти моєї біографії проминули мені без сліду — разом із уміщеними в них людьми. Яка подібність доль! Ми обидва були на [Полі]техніці, обидва її не закінчили та приземлились у професії вчителя. А на додачу — спільна слабкість до літератури та малярства! Чи й Ви навчаєте ручної праці? Набридло воно мені, аж блювати хочеться!

Очікую від Вас із задоволенням подальших звісток, а тим часом вітаю сердечно й