Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича - Данило Борисович Яневський
Дмитро Клячківський був «збирачем» УПА на Волині
Перевіримо свідчення мемуаристів за допомогою відомих оригінальних документів УПА того періоду. Звернімо увагу, насамперед, на їх дати та підписи. Перший з них — «Відозва до українців», яка починається словами: «Вже два роки палає на наших землях кривава війна, яку ведуть між собою московський та німецький імперіалізм за те, щоб панувати в Україні, за те/щоб/ безконтрольно грабувати та визискувати її багатства, за те, щоб по своїй вподобі використовувати її людські сили». Дата — 20 травня 1943 р. Підпис: «Головна Команда УкраїнськоїПовстанчої Армії».
Другий, датований 15 серпня того ж року, має заголовок «Розпорядження в земельній справі Головної Команди Української Повстанчої Армії як найвищої й одиноко-суверенної влади на звільнених землях». Суть викладено в першому ж пункті: «Всі землі з їх водами, наземними і підземними багатствами України становлять добро Українського Народу». Підпис: «Командир Української повстинної армії Клим Савур».
Наступний за часом наказ має порядковий номер 8 і дату 27 серпня 1943 р. Підписи — «Командир Української Повстинної Армії» Клим Савур та «Шеф військового штабу полк. Гончаренко». Цей наказ, «нав’язуючись до військових традицій нашого славного минулого з давніх часів і з часів визвольної боротьби рр. 1918–1922 армій УНР і УГА» запроваджує офіційну назву всіх вояків УПА — «козаки» у сухопутних і морських (!) військах.
Що звертає на себе увагу в цих документах? Перше — ідеологічна прив’язка УПА до УНР і ЗУНР, тобто до тих протодержавних національних утворень, спадкоємство з якими 1941 р. категорично відкидала група Бандери. Друге — вояки називають себе «Повстанча» Армія, а їх видавці — «Повстанська».
Ще один серпневий наказ, від 30-го числа, чомусь також має 8-й порядковий номер. Назва — «Окружним, надрайоновим, районовим і сільським командантам запілля». Зміст — про «негайну організацію самооборони». Інструкція, яка додавалася до цього наказу, містила, зокрема, такий пункт: «В самому селі нехай кожна хата, клуня, погребник, пліт буде фортецею, з яких бити ворога кулею, сокирою, вилами, окропом і гарячою смолою», а також рекомендації щодо заходів «протиповітряної оборони», «розвідки та зв’язку». Інструкція визначала й ворогів, яких треба було «бити кулею, сокирою, вилами, окропом і гарячою смолою-. 1) німців, 2) поляків, що є науслугах німців і большевиків, 3) більшовицькі банди на північних наших землях».
Ще один наказ армії (число 11 вересня): «Вплинути на селян, щоби всіма можливими способами заховали хліб та інші харчові продукти. Також полотно, одіння і все, що ворог може при несподіваному наскоку забрати… Хати очистити теж з хатньої обстановки. Хати можуть бути попа-лен і… Подбати, щоб кожен селянин, крім хати, виготовив собі добру землянку на мешкання на зиму. Хата згорить, землянка заступить хату».
З 20 вересня (Ч. 4–5) 1943 р. з’являються накази «Шефа Політичного Штабу групи «Заграва» Остапа». Накази стосуються призначень шкільних референтів, ремонту шкіл, забезпечення їх паливом на зиму, запровадження медичного огляду дітей, цензури книжок, профілактики можливих пошестей серед населення, затвердження штатів окружних шкільних управлінь і т. п. Останній має номер 35 і датований 7 жовтня 1943 р.
Наказ № 17 від 28 жовтня 1943 р., підписаний Савуром і Гончаренком, зобов’язував «припинити всі дії проти румунів, мадярів, словаків, латвійців та інших, які перебувають на нашій території і з примусу під німецьким терором, виконують німецькі накази»[41].
26 листопада 1943 р. «Наказ ч. 22. Командирам груп, ко-мандантам запілля, політкерівникам, Українському Червоному Хрестові» востаннє підписано «Командир Української Повстанчої Армії Панас Мосур». А наступний датовано аж 14 січня 1944 р. Це — «Наказ ч. 27 Командирам груп, командирам воєнних округ, референтам СБ в зв’язку з сьогоднішнім нашим положенням». Він зобов’язав «дати більші можливості в роботі апаратові СБ» та «всіх, що працюють в рядах УПА, співпрацювати з СБ». Підпис: «Командир УПА-Північ Панас Мосур»[42].
Висновок: УПА, головним командиром якого, принаймні від середини серпня, був Клячківський, публічно оголосила про своє існування лише в травні. І тут виникає наступне питання: чому головний командир УПА, який командував нею щонайменше від 15 серпня і щонайпізніше до 26 листопада, раптово став командиром лише однієї з її складових частин? Що сталося за цей час?
Відповідь на це питання дав Олександр Луцький. Дав, підкреслюю, перебуваючи в МДБ-істській катівні, вийти з якої йому не судилося. На допиті в серпні 1945 р. він сказав, що Провід ОУН у жовтні 1943 р. відрядив Шухеви-ча на Волинь, «надавши йому необмежені повноваження в питанні проведення реорганізації та зміни керівництва крайовим «проводом» ОУН». По поверненні Шухевич дав Проводові (грудень 1943 р.) «позитивну оцінку діяльності ОУН-УПА на Волині і визнав, що робота на Волині організована і провадиться набагато краще, ніж в Галичині. Він також дав позитивну оцінку Клячківському, заявивши, що Клим Савур «серед учасників УПА користується великим авторитетом»[43].
РОЗДІЛ III
Скільки було вояків УПА і ким вони були?
Роман Шухевич ніяких даних по собі не залишив (або вони досі утаємнені). Його наступник, Василь Кук, говорить хіба про «багатотисячні відділи УПА»[44]. Мирослав Прокоп, один із провідних діячів «бандерівської ОУН (у 1943 р. — головний її ідеолог, редактор її друкованого органу «Ідея і чин»), як один з редакторів 24 тому «Літопису УПА» вказує, що, за даними керівництва, ОУН «мала вже приблизно 12 тис. членів і 7 тис. юнацтва… В часи найбільшої розбудови ОУН і Української Повстанської Армії (УПА) на переломі 1943–1944 рр., УПА мала за оцінкою Джона Армстронга
