Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко

Що-то як маляр, то вже скрізь понамальовує всякої всячини. Ти вибачай, забув, що письмо до тебе, та й ну малювать – задумуюсь іноді, не тобі кажучи.

Поцілуй старого діда Івана за мене і поклонись всій рідні нашій, яка єсть, доглядай сестру Марусю та, коли можна, помагай і бідній Ярині – а малярові поганому скажи, коли він не схаменеться, то опиниться там, де йому й не снилось. Кланяйся сестрі Катерині і Антонові, братові Йосипу і всім, хто мене не забув. Може, я літом приїду побачиться, коли матиму час, та навряд, треба перш добре навчиться малювать…

Як тілько получиш моє письмо, зараз пиши до мене – та поклонися Івану Станіславичу Димовському»371.

Шевченко хворіє

У колективній біографії Шевченка розповідається про захворювання його на тиф. Ця небезпечна хвороба спіткала Тараса Григоровича наприкінці 1839 року. «Щоб створити йому кращі умови і можливість постійно наглядати за ним, друзі подбали про переведення його на квартиру до Академії. Тут поет жив в одній кімнаті з художником П. Пономарьовим. Останній писав у своїх спогадах, що його майстерня складалася з однієї кімнати й антресолів. «На этих антресолях, – читаємо в його спогадах, – мой бедный Тарас помещался во время болезни, поглощавшей наши скудные средства. В это самое время он написал с себя масляными красками свой портрет… и подаренный мне торс св. Севастьяна с натуры в классах академии…»372

Після одужання, десь на початку 1840 р., Шевченко перейшов на квартиру в будинок… на Василівському острові (нині № 16). Про цю квартиру поет пізніше згадав у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали»: «Мне представилась комната в 9-й линии, в доме булочника Донерберга; комната со всеми её подробностями, не говорю с мебелью – это была бы неправда. Вдоль передней стены над рабочим столом висят две полки: верхняя уставлена статуэтками и лошадками барона Клодта, а нижняя в беспорядке завалена книгами. Стена противуположная полузакрытому единственному окну, увешана алебастровыми слепками следков и ручек, а посреди их красуется маска Лаокоона и маска знаменитой натурщицы Фортунаты»373.

Дружба Шевченка з польськими студентами

У повісті «Художник», як відомо, Шевченко багато й щиро говорить про дружбу з студентом-поляком Леонардом Демським. У списках студентів Петербурзького університету такого прізвища досі не виявлено, але цілком можливо, що поет за рекомендацією знайомого інспектора університету Фіцтума, запросив до себе на квартиру якогось бідного студента-поляка, який допомагав йому вивчати французьку мову.

Навіть після того, як студент-поляк перейшов на іншу квартиру, щирі дружні стосунки з ним Шевченко не поривав. Він часто відвідував його, допомагав йому матеріально, хоч і сам жив бідно, клопотався про його лікування. Безнадійно хворий на туберкульоз, студент наполегливо вчився, мріяв про написання дисертації, та сили його швидко згасали, і весною 1841 р. він помер, не дочекавшись, як пише Шевченко, і «вскрытия Невы».

Смерть товариша поет переживав дуже боляче. В повісті «Художник» детально описуються останні хвилини життя студента. Шевченко заплатив господарці квартири борг покійника, за свій рахунок організував похорон, поклав на могилу друга гранітну плиту з написом «Leonard Demski, mort anno 18…»374.

Разом з друзями-поляками, зокрема з братами Карлом і Рудольфом Жуковськими, Шевченко читав багато творів польської літератури, серед них – Адама Міцкевича і польського історика Й. Лелевеля, твори якого в Росії були заборонені.

Художник Шевченко добивається визнання

Учився Шевченко з захопленням, оволодіваючи різними жанрами художнього мистецтва. Його успіхи відзначалися авторитетними фахівцями. 4 жовтня 1835 р. «Общество поощрения художников» вирішило: «…По рассмотрении рисунков постороннего ученика Шевченко, Комитет нашёл оные заслуживающими похвалу и положил иметь его в виду на будущее время»375. До чергового терміну щорічного нагородження Ради Академії в кінці вересня 1840 р. не додавався вже колишній термін «посторонний»: «Определено: записать в журнал настоящего Собрания имена учеников, удостоившихся за представленные работы награды серебряными медалями:

2-го достоинства Тараса Шевченко за первый опыт его в живописи масляными красками – картину «Нищий мальчик, дающий хлеб собаке», сверх того положено объявить ему похвалу»376.

Непересічний талант юнака вражав. Через два місяці Шевченка привітав віце-голова Товариства заохочення художників: «Известясь, что Вы за первый опыт в живописи удостоились награждения от императорской Академии художеств серебряною медалью 2-й степени, Комитет Общества поощрения художников поставляет себе приятною обязанностью изъявить Вам, сколь радостны для него успехи, оказываемые Вами на избранном Вами поприще, и если в дальнейших Ваших занятиях по живописи Вы будете продолжать оказывать то же прилежание и ревность к искусству, то бессомненно всегда найдёте в членах Комитета самых усердных и постоянных одобрителей»377.

Колишній кріпак стає вільним студентом Академії художеств

Зрозумілим наслідком високої оцінки творчості молодого художника стало прийняття його рівноправним учнем найвидатнішого тодішнього метра Академії мистецтв. Таке рішення стало відповіддю на звернення Т. Г. Шевченка від 10 грудня 1840 р.: «Желая посвятить себя изучению живописи под руководством г. профессора К. Брюллова и с сею целью посещать художественные классы императорской Академии и представленный мне от сей Академии на жительство билет и рисунки с натуры – прочих же документов никаких не имею, покорнейше прошу Совет императорской Академии художеств принять меня в число вольноприходящих учеников, посещающих художественные классы, причём обязываюсь вносить следуемую плату за билеты до входа в рисовальные классы и в точности исполнять всё, что о вольноприходящих учениках постановлено; а равно посещать и классы наук – по избранному мною роду художеств в Академии преподаваемых; в случае же неисполнения сего подвергаюсь строгой ответственности»378.

Прохання було задоволено. Шевченко плідно навчався у Брюллова, що дістало належну оцінку Ради Академії. 26 вересня 1841 р. вона постановила: «Определено: вольноприходящих учеников Академии за успехи в художестве, доказанные представленными работами по живописи исторической и портретной, Тараса Шевченко за картину, изображающую «Цыганку», наградить серебряными медалями 2-го достоинства…»379

Улюблений учень Брюллова

Починалось активне творче життя Тараса Григоровича Шевченка в образотворчому мистецтві. «В то время, – згадує відомий російський письменник Дмитро Васильович Григорович (1822 – 1899), – вся Академия (художеств) фанатически была увлечена Брюлловым: он сосредоточивал на себе всё внимание, ни о чём больше не говорили, как о нём. Все академисты, от мала до велика, горели одним желанием: попасть в ученики к Брюллову.

В числе учеников Брюллова находился в то время