💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Публіцистика » Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко

Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко

Читаємо онлайн Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко
що б спромігся дати людям такий потужний організм, коли б люде дали були йому інші умови віку дитинного! Замість ясної годинної молодості люде та «право» крепацьке дали Тарасові ту молодість, що, як справедливо мовив він, «пролізла – проминула в неволі, в злиднях, у темноті та в приниженню»»324.

ВІД ЗЛИДЕННОГО ПАНСЬКОГО НАЙМИТА – ДО АКАДЕМІКА: ШЛЯХ Т. Г. ШЕВЧЕНКА ДО ВИСОКОГО ХУДОЖНЬОГО МИСТЕЦТВА

Десь між дитячим і юнацьким віком Шевченко покинув покріпачене село. Зрозуміло – не по своїй волі. Кмітливий хлопець сподобався управляючому поміщицьким маєтком, який добирав селянських хлопців, здатних, на його думку, прислуговувати свому панові безпосередньо у поміщицькому маєтку. На звиклому перегляді молодих кріпаків юнак Тарас виділявся не лише своєю нехіттю займатися – як пересічний кріпак – звичною для закабалених селян працею.

Дар живописця, який ще змалку прокинувся у Шевченка, виділяв його серед кріпацької молоді, яку цього разу переглядав управляючий маєтків одного з найзаможніших господарів людських душ середини Правобережжя України – Енгельгардта. Тарас одержав призначення у прислужники свого хазяїна – креденсовим, тобто працівником панської кухні, завжди оточеним пильною увагою безпосередніх прислужників поміщика та й самого пана.

Ось як розповідав про обставини, що призвели до цієї важливої події, яка відіграла помітну роль у житті великого українця, сам Тарас Григорович Шевченко у «Автобиографии»: «Потеряв всякую надежду сделаться когда-нибудь хоть посредственным маляром, с сокрушённым сердцем возвратился я в родное село. У меня в виду была скромная участь, которой моё выражение придавало однако ж какую-то простодушную прелесть; я хотел сделаться, как пишет Гомер, «пастырем стад непорочных», с тем, чтобы, ходя за громадскою ватагою, читать свою любезную краденую книжку с кунштиками. Но и это не удалось мне. Помещику, только что наследовавшему достояние его, понадобился расторопный мальчик, и оборванный школяр-бродяга попал прямо в тиковую куртку, в такие же шаровары и наконец – в комнатные казачки.

Изобретение комнатных казачков принадлежит цивилизаторам заднепровской Украины, полякам; помещики иных национальностей перенимали и перенимают у них казачков как выдумку, неоспоримо умную. В краю некогда казацком сделать казака ручным с самого детства – это то же самое, что в Лапландии покорить произволу человека быстроногого оленя… Польские помещики былого времени содержали казаков, кроме лакейства, ещё в качестве музыкантов и танцоров. Казаки играли для панской потехи весёлые двусмысленные песенки, сочинённые народною музою с горя под пьяную руку, и пускались перед панами, как говорят поляки, сюды-туды-навприсюды. Новейшие представители вельможной шляхты с чувством просвещенной гордости называют это покровительством украинской народности, которым-де всегда отличались их предки.

Обов’язки, покладені господарем, – зросійщеним німцем на козачка Шевченка

Мой помещик, в качестве русского немца, смотрел на казачка более практическим взглядом и, покровительствуя моей народности, на свой манер, вменил мне в обязанность только молчание и неподвижность в уголку передней, пока не раздастся его голос, повелевающий подать стоящую тут же возле него трубку или налить у него под носом стакан воды. По врождённой мне предерзости характера, я нарушал барский наказ, напевая чуть слышным голосом гайдамацкие унылые песни и срисовывая украдкою картины суздальской школы, украшавшие панские покои. Рисовал я карандашом, который – признаюсь в этом без всякой совести – украл у конторщика.

Барин мой был человек деятельный: он беспрестанно ездил то в Киев, то в Вильно, то в Петербург и таскал за собой, в обозе, меня для сидения в передней. Нельзя сказать, чтоб я тяготился своим тогдашним положением: оно только теперь приводит меня в ужас и кажется мне каким-то дивным и несвязным сном. Вероятно, многие из русского народа посмотрят когда-то по-моему на своё прошедшее. Странствуя с своим барином с одного постоялого двора на другой, я пользовался всяким удобным случаем украсть со стены лубочную картинку и составил себе таким образом драгоценную коллекцию. Особыми моими любимцами были исторические герои, както Соловей-разбойник, Кульнев, Кутузов, казак Платов и другие. Впрочем не жажда стяжания управляла мною, но непреодолимое желание срисовывать с них как только возможно верные копии.

Однажды, во время пребывания нашего в Вильно, в 1829 году, декабря 6, пан и пани уехали на бал в так называемые ресурсы (дворянское собрание), по случаю тезоименитства в Бозе почившего императора Николая Павловича. В доме всё успокоилось, уснуло. Я зажёг свечку в уединённой комнате, развернул свои краденные сокровища и, выбрав из них казака Платова, принялся с благоговением копировать. Время летело для меня незаметно. Уже я добрался до маленьких казачков, гарцующих около дюжих копыт генеральского коня, как позади меня отворилась дверь, и вошёл мой помещик, возвратившийся с бала. Он с остервенением выдрал меня за уши и надавал пощёчин – не за моё искусство, нет! (на искусство он не обратил внимания), а за то, что я мог бы сжечь не только дом, но и город. На другой день он велел кучеру Сидорке выпороть меня хорошенько, что и было исполнено с достодолжным усердием»325.

Відкладемо на певний час подальші спогади Т. Г. Шевченка про свою нестримну жагу до малювання та перші кроки на шляху до успішного здійснення для того, щоб показати нерівну боротьбу надзвичайно талановитого юнака зі, здавалось би, нездоланними перешкодами кріпосництва.

Поневіряння хлопця-кріпака в Енгельгардта

За розповідями Сошенка, Тарас не одразу від брата Микити потрапив у козачки. Це було не так. Новому панові потрібні були різні дворові, котрих він, як бундючний аристократ, хотів спеціально підготувати для всіляких надвірних посад: кучера, форейтора, кухаря, лакея, конторника, кімнатного живописця326 і т. п. Головному управителю К…му було наказано набрати з селянських дітей близько дюжини хлопчиків, придатних на ці посади, і приставити їх у Варшаву (за розповідями інших – у Вільно).

І от одним розчерком пера взяли у батьків дітей (не всі ж вони були сироти, як Тарас) і привезли у центральний маєток поміщика, в містечко Вільшани. Перед тим як відправити до пана, їх для перевірки розподілили на панському дворі. Наш Тарас потрапив у кухарчуки, під команду головного кухаря: почав чистити каструлі, носити на кухню дрова, виносити помиї тощо. У цих заняттях, певна річ, він не міг знайти нічого спорідненого із своїми природними нахилами, а тим часом пристрасть до малювання і книжок не полишала хлопчика ні на хвилину. При нагоді він купував за перший-ліпший гріш якийсь витвір суздальської школи у мандрівного коробейника… Придбавши досить значну колекцію подібних картинок, він ховався з нею від численної двірні в саду. В гущавині, далі від будинку, він влаштував собі щось подібне до

Відгуки про книгу Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: