Люди з Червоної скелі - Григорій Бабенко

йому хотілося лягти, але він змагався з хворобою і, пересилюючи себе, сидів коло багаття. Смагляве обличчя Каї-Наї горіло полум’ям, а руки й ноги були холодні, і він щохвилини простягаючи грів їх коло вогню. Чаклун поравсь у своєму кутку коло клітки з орлом…

— М’ясо людини, м’ясо людини, — мурмотів він.

Раптом він підвів голову і подивився на Каї— Наї. Якась божевільна думка промайнула йому в голові…

Він крадучись вийшов на площадку і оглянувсь навкруги.

Нікого не було коло скелі; Мабора був далеко в лісі… Обгризені кістки людей валялися на снігу коло скелі.

Чаклун повернувся в печеру і знову якось чудно глянув на Каї-Наї.

Каї-Наї, похиливши чорну голову, дрімав коло багаття.

Чаклун підійшов до клітки, витяг з-за неї сокиру, що колись загубив зерноїд, рятуючи рудого Дода, і підкрався до Каї-Наї. Потім розмахнувся і щосили вдарив по голові Каї-Наї сокирою…

Хлопець, навіть не скрикнувши, упав головою в вогонь.

Чаклун тремтячими руками вирізав шматок м’яса з Каї-Наї і засмажив його над багаттям. Потім підійшов до раненого і почав годувати, розжовуючи і засовуючи м’ясо в рот хворому…

Ранений був без пам’яті; він одбивався від чаклуна, не їв і випльовував їжу…

____________

А Мабора, далеко від скелі, стежив за молодим оленем, щоб підстрелити його і нагадувати смачним м’ясом свого товариша, малого хворого хлопця Каї-Наї.

Оглавление Г. Бабенко ЛЮДИ З ЧЕРВОНОЇ СКЕЛІ Оповідання з життя людей кам'яної доби ЗАГИН ПЛЕМЕНИ УРУ-УРУ ОГНІ НА ЧЕРВОНІЙ СКЕЛІ ЗУСТРІЧ З ЛЮДЬМИ З ЧЕРВОНОЇ СКЕЛІ ТОТЕМ ПЛЕМЕНИ З ЧЕРВОНОЇ СКЕЛІ ПОЛОНЕНИЙ ПОГОНЯ МАТИ ГОЛОД СЕРЕД ЛЮДЕЙ ЧЕРВОНОЇ СКЕЛІ ЗЕРНОЇДИ ЗАГИН ПЛЕМЕНИ ОРЛА З ЧЕРВОНОЇ СКЕЛІ