Північна Одіссея - Джек Лондон
Рефері відштовхнув Ріверу вбік і став над гладіатором, що лежав, відраховуючи секунди. Так заведено, що під час професійних боїв кожен нокдаун публіка зустрічає радісними вигуками. Але ця публіка не раділа. Усе сталося аж надто несподівано. Серед запалої тиші глядачі стежили за невмолимим підрахунком секунд, як раптом цю тишу пронизав голос Робертса:
— А я ж казав вам, що він добре б'є з обох рук!
На п'ятій секунді Денні перекотився на живіт, при рахунку «сім» став на одне коліно, готовий підвестися між дев'ятою та десятою секундами. Якщо його коліно при рахунку «десять» і досі торкатиметься підлоги, то вважатиметься, що він іще лежить, а значить — програв поєдинок. З тієї ж миті, коли коліно відірветься від долівки, вважатиметься, що він уже на ногах, і тому Рівера матиме повне право знову «покласти» його. Рівера не збирався ризикувати. Як тільки коліно Денні відірветься від підлоги, він завдасть удару — останнього. Він очікувально ходив навколо супротивника, але рефері навмисне крутився між ними. Рівера знав, що той лічить секунди надто повільно. Усі грінго були проти нього. Навіть рефері.
При рахунку «дев'ять» він різко відштовхнув Ріверу назад. Це було нечесно, але дозволило Денні підвестися. На вустах у нього знову з'явилася посмішка. Низько пригнувшись і затуливши голову рукавичками, він уміло увійшов у клінч. За всіма правилами рефері мав зупинити поєдинок, але він цього не зробив, а тим часом Денні мить за миттю швидко відновлював сили, прилипнувши до мексиканця як банний лист. Якщо він протримається до кінця раунду, то матиме цілу хвилину, щоб прийти до тями у себе в кутку. І йому таки вдалося це зробити, з посмішкою на вустах, хоча ситуація здавалася безнадійно скрутною.
— У нього посмішка наче приклеєна! — вигукнув хтось, і публіка, відчувши полегшення, весело загиготіла.
— Ну й удар у цього латиноса! Щось страшне, їй-богу! — сказав засапаний Денні, звертаючись в кутку до тренера, поки помічники метушилися довкола, приводячи свого підопічного до належної кондиції.
Другий та третій раунди були невиразними. Денні, цей хитрий і віртуозний генерал рингу, відбивав атаки суперника, блокував удари і входив у клінч, зосередившись на тому, щоб відновити сили після пропущеного в першому раунді запаморочливого разючого удару. У четвертому ж раунді Денні знову був самим собою. Так, удар суперника захитав його й забив баки, але добрий фізичний стан дав змогу швидко відновити сили й енергію. Але тепер Денні змінив свою нахраписту тактику. Мексиканець дійсно виявився міцним, упертим і злобним горішком. Тож його супернику довелося застосувати все своє вміння досвідченого бійця. У різних трюках та прийомах Денні був неперевершеним майстром, і хоча нічого несподіваного він уже запропонувати не міг, він все одно продовжував виснажувати мексиканця методичними ударами в корпус та в голову. На один удар Рівери припадало три його удари; вони були важкими, але не нокаутуючими. Та їхній нокаутуючий ефект полягав у кількості, що накопичувалася. Тепер Денні з належною повагою ставився до цього шмаркача, який, як виявилося, може врізати короткий хук як правою, так і лівою рукою.
Для оборони Рівера напрактикував бентежно-несподіваний прямий лівий удар. Раз по раз він відбивав цим лівим прямим наскоки Денні, завдаючи дедалі відчутнішої шкоди роту і носу суперника. Та Денні був багатогранним і гнучким бійцем. Саме тому його й вважали майбутнім чемпіоном. На свій розсуд він міг запросто міняти стиль бою. І він змінив його — на ближній бій. У ньому він був особливо сильним, до того ж така манера дала йому можливість уникнути бентежних прямих лівих супротивника. І йому пару разів удалося порадувати шаленіючу публіку, коли він, красиво збиваючи захват суперника, підкидав його в повітря потужним коротким аперкотом і валив на долівку. Рівера вичікував, стоячи на одному коліні, намагаючись максимально відпочити за ці короткі десять секунд, які — він це добре знав — суддя-грінго робив для нього ще коротшими.
А в сьомому раунді диявольський аперкот Денні знову потрапив у ціль. Йому вдалося лише захитати Ріверу, але наступної миті, коли мексиканець, ошелешений ударом, стояв перед ним беззахисний і безпорадний, Денні врізав йому так, що той перелетів через канати і гепнувся в партер, прямо на голови газетярам. Ті виштовхали його на ринг, біля канатів. Там він став, приходячи до тями, на коліно, а суддя почав похапцем рахувати секунди. А за канатами, крізь які мав пролізти мексиканець, щоб повернутися на ринг, його вже чекав Денні. І рефері не втручався, не відштовхував його вбік.
Глядачі шаленіли від захвату.
— Добий його, Денні, добий! — осатаніло вигукнув хтось.
Спочатку цей клич підхопили кілька десятків голосів, а потім він переріс у потужне хиже заклинання, схоже на бойове скандування.
Денні готовий був так і зробити, але Рівера при рахунку «вісім» не став чекати решту часу. Він несподівано пірнув під канати і увійшов у клінч, рятуючись від нокауту. І тільки тепер рефері заметушився, забігав, намагаючись відідрати його від Денні, щоб той зміг його вдарити. Таким чином він надавав йому всі переваги, які тільки може надати нечесний рефері.
Але Рівера знову вистояв, і в голові у нього знову прояснилося. Вони всі заодно. Ці ненависні грінго всі заодно і всі нечесні. Знову в його мозку спалахнуло і заіскрилося кошмарне видіння: нескінченні нитки залізничної колії, що тягнулася через пустелю, селяни та американські полісмени, тюрми та каталажки; бродяги біля баків з водою — вся жахлива й болісна панорама його поневірянь після Ріо-Бланки та страйку. Кошмар змінився сліпучо-прекрасним образом червоної Революції, яка нестримно шириться його країною. Ось вони, гвинтівки для Революції, — перед ним. Кожне ненависне лице — гвинтівка. Саме за ці гвинтівки він зараз б'ється. Гвинтівки — це він. Він — це революція. Він б'ється за всю Мексику.
Публіка дедалі більше розлючувалася через незбагненну поведінку Рівери. Чому він не приймає як належне призначені йому побиття і неминучу поразку? І так зрозуміло, що його поб'ють, то чому ж він опирається? Мало хто співчував йому. І то це були лише ті нечисленні сміливці, які робили ставки на відверто завідомого невдаху. Не сумніваючись, що Денні переможе, вони все ж ставили на Ріверу чотири до десяти та один до трьох. Сенс ставок полягав ось у чім: скільки раундів спроможеться протриматися мексиканець? Найвідчайдушніші гравці ставили на те, що він витримає шість раундів, максимум —
