Тарзан, годованець великих мавп - Едгар Райс Берроуз

Друкується за виданням: Берроуз Е. Тарзан, годованець великих мавп. — Вип. I–VII. — К.: Веселка, 1990

Небагато є у світовій літературі письменників, чию особисту славу затьмарювала б слава образу, що його створив письменник.

Саме така доля спіткала Едгара Райса Берроуза, творця уславленої серії з двадцяти чотирьох книг про Тарзана. Навряд чи знають письменника численні маси читачів, хоч, безумовно, чули про Тарзана та його неймовірні пригоди.

Едгар Райс Берроуз народився 1 вересня 1875 року в родині вдатливого бізнесмена, який свого часу брав активну участь у громадянській війні, а пізніше, полишивши військо в чині майора (високий чин в американській армії), приніс у родину любов до пригод і звитяги, культ мужності й честі, повагу до американської армії та її славного минулого.

За наполяганням батька юний Едгар у 16 років опиняється у військовій школі, що містилась у містечку Андвері штату Массачусетс. Це сталося у вересні 1881 року. Відтоді Берроуз починає писати до місцевої газети, його вабить слово. Військова служба йому набридає, до військової науки він залишається байдужий, а його улюбленими предметами стають латинська і грецька мови. Незабаром він покидає військову школу. Але батькові дуже хочеться, аби син став військовим, і через деякий час Берроуз знову опиняється у військовому навчальному закладі.

Цього разу це була Мічіганська військова академія поблизу Детройта. Там Берроуз захоплюється кінним спортом, грає у футбол. В Академії він вчиться протягом 1892–1893 років. Незалежний і гордий характер приводить його одного разу до дуелі з одним із кадетів, а треба сказати, у США дуелі були заборонені. І хоч нічого трагічного з дуелянтами не сталося, Берроуз змушений був залишити і цей навчальний заклад.

Наприкінці травня 1896 року він, записавшись добровільно простим солдатом на військову службу, прибуває до форту Грант у штаті Арізона — одне з найважчих для служби місць.

Тут під командою брутальних і свавільних начальників молодий Берроуз витримує рік. 23 березня 1897 року він звільняється з військової служби і нього разу назавжди.

Одним з найбільших захоплень молодого Берроуза в літературі був англійський письменник Редьярд Кіплінг. Його твори надихали Берроуза, його захоплювало романтичне оспівування англійцем “Ноші білої людини”, його полонив Кіплінтів герой, який повинен нести свій тягар у нецивілізований світ попри всі незгоди, небезпеку і поневіряння у важких умовах диких країв, бо це його обов’язок перед Богом і людьми, це його хрест. Романтичним світоглядом Кіплінта пронизана майже вся творчість Едгара Райса Берроуза.

Пізніше письменник розповідав, що, з дитинства захоплюючись міфологією, залюбки вивчаючи римський і грецький світи, він уподобав легенду про заснування Рима. За цією легендою вовчиця вигодувала двох немовлят, Ромула й Рема, і за іменем одного з них було назване місто Рим.

Крім того, Берроуза захоплює культ сильного, гарного тіла, культ спорту й звитяги, який він бачить у грецькій і римській культурі.

Полишивши військо, Берроуз заробляє собі на життя журналістською працею, аж доки “Журнал всіх оповідань” (“Олл-сторі мегезін”) надрукував його перший художній твір “Фіолетова вуаль” у кількох номерах з продовженням, замовивши молодому авторові нові твори. Після першої публікації 1906 року виходять одна за одною інші, аж доки з’являється роман “Злочинці з Торна” — середньовічна історія, яка друкується з продовженнями в 1911–1912 роках і приносить Берроузові славу.

І ось 16 травня 1914 року Берроуз починає друкувати новий невеликий за обсягом роман “Звірі Тарзана”, перший із всесвітньовідомої потім серії романів.

Нині творчості Берроуза присвячено чимало наукових і культурологічних досліджень, існує спеціальний словник “світів Берроуза”, а головне, багато фільмів. Нові фільми з’являються й сьогодні.

Перший фільм “Тарзан, годованець великих мавп” було створено в серпні 1919 року. У кількох найпопулярніших фільмах головну роль грав чемпіон Олімпійських ігор з плавання Джонні Вейсмюллер.

Гадаємо, читачам буде цікаво дізнатись, що існує спеціальна “Енциклопедія потвор і вигаданих створінь з творів Едгара Райса Берроуза” (1978). Бо серія романів про Тарзана була лише однією з численних серій, що їх написав Берроуз.

Відома серія романів письменника про Марс — “Принцеса Марса”, а також серія романів про детектива Ніка Картера.

Берроуз належав до тих письменників-белетристів, яких відносять до авторів “масової культури”, тобто літератури, яка приваблює екзотикою чи сюжетом, але сама є невисокою з погляду красного письменства.

У випадку з Берроузом це тільки почасти правда. Бо образи, що їх створив письменник, несуть на собі значно більше навантаження, ніж це здається на перший погляд.

Звернімо увагу: Тарзан — людина шляхетна, його автор наділяє усім тим, чого, на його думку, не дає людині або що відбирає в неї цивілізація.

Нині кожному зрозуміло, що в такій формі концепція Берроуза спирається на концепцію видатного майстра слова Редьярда Кіплінга. Справді, Кіплінгів Мауглі — це тонко виписана, непересічна психологічна постать, це образ казкового героя з глибоко романтичним світоглядом, у якому є і світогляд самого автора, “Мауглі” — улюблена книга багатьох поколінь читачів. Чому? Та тому, що романтичного бачення світу, шляхетності, душевної чистоти і правдолюбства бракує кожному, а надто сьогодні, і кожний це поважає і цінує в іншому.

Тарзан виріс з образу Мауглі; Берроуз і не відмовлявся від того, що, попри інші чинники, його заохотив до створення Тарзана саме цей образ.

Але в подальшому розвитку сюжету ми бачимо Тарзана дорослим. Тарзан потрапляє у світ дорослих західної цивілізації і тут поводить себе шляхетно й гуманно, змушуючи читача ще раз переконатися у згубних впливах цивілізації, якщо не пам’ятати про ці впливи і якщо не боротися проти них. Тобто Тарзан вчить юного читача бути мужнім і шляхетним, кавалером і захисником дами, безстрашним і безкомпромісним у герці зі злом, готовим на