І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін

все міняється в природі…»
Як швидко все міняється в природі! Адже було недавно майже літо, А нині – пізня осінь по погоді, І шостий день все холодом повито. Хоч пополудні сонце в небі сяє, Однак чомусь вже зовсім нас не гріє, І лист свій колір стрімко так міняє — Десь жовтий весь, а десь – і багряніє. Здається, осінь вже лягає спати, Й морозний вітер стугонить у груди. Не довго, мабуть, снігу нам чекати, Бо, за прогнозом, днями він вже буде. «Ну, здравствуй, день! Ты к нам пришел…»
Ну, здравствуй, день! Ты к нам пришел! И снова с солнечной улыбкой. И сразу стало хорошо, и улетает этот зыбкий Туман, что ночь нам принесла и положила у порога, А значит, будет бодрым день и будет доброю дорога В осенний классный «Книгосад». И вас туда я приглашаю! И удовольствий, как наград, вам очень много обещаю! Привітання до Дня бібліотек
Завжди готові ви до бою, І увесь вік такі були, Хоча і досі гідну «зброю» Вам в руки так і не дали. Хоч в обладунках ви нужденних, Однак не можу не сказать, Що в битвах впертих і щоденних Вам все ж вдається «фронт» тримать. Ваш бій не в морі чи на суші, А в сфері розуму і слова. Ви бережете наші душі, Наш інтелект, культуру, мову. Прошу погодитись зі мною, Що завжди поруч й ми йдемо. І, сподіваюсь, справжню «зброю» Вже скоро вам передамо. Вчителям присвячується
В осінні дні чи не найбільше свято — Свято людей, які несуть знання. У світі надзвичайно звань багато,