Свіжі відгуки
30 вересня 2024 14:44
Гарна книга
Місяць, обмитий дощем - Володимир Лис
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
7 червня 2024 13:40
Чудовий приклад якісної сучасної української книги!👍
Лис та інші детективні історії. - Мирослав Іванович Дочинець
І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін
Читаємо онлайн І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін
Меняет лиственный наряд. Ей больше золото по нраву, Багрянец, яркие тона. Не возразишь, имеет право. Хозяйка нынче ведь она. «Похмурий захід сонця нині…»
Похмурий захід сонця нині. Закрили хмари небосхил. І дощик, що почавсь невинно, Все більше набирає сил. Гучніш по листю лопотіння, Темніше сірий ґрунт доріг… Малий, здавалось, дощ осінній Рясною зливою побіг. Уже і ринви заспівали Дзвінку мелодію дощу… Його давно ми вже чекали, Я дощ цей медом пригощу. Він ще й не зовсім-то осінній Після стількох спекотних днів. Отож прийму його гостинно, Щоб він приніс солодких снів. «Утро пугает осенней прохладой…»
Утро пугает осенней прохладой, Листиков желтых уж в кронах не счесть. Старой кирпичной садовой оградой Шествуют вороны, пять или шесть. Чинно они друг за дружкой шагают, Словно солдаты в военном строю. Первый из них, тот, который все знает, Вывел на завтрак всю стаю свою. Нет в их движеньях ни грана тревоги — Птицы привыкли давно к холодам. Кажется мне, что «вороньей» дорогой Вечность за ними идет по пятам. «Дым от осеннего костра поплыл по саду…»
Дым от осеннего костра поплыл по саду, Как виноградная лоза, оплел ограду И тонкой нитью в вышине растаял где-то В бездонной синей глубине – остатках лета. Укрыта желтою листвой в саду тропинка. Здесь царствует уже покой в костровой дымке. И каждый шаг, и каждый вздох так громко слышен… Стекают солнце с тишиной с покатой крыши. Смешались листья, солнце, дым и яблок запах. Не знаю, что погода нам подарит завтра. И даже если нудный дождь с утра запустит,
Похмурий захід сонця нині. Закрили хмари небосхил. І дощик, що почавсь невинно, Все більше набирає сил. Гучніш по листю лопотіння, Темніше сірий ґрунт доріг… Малий, здавалось, дощ осінній Рясною зливою побіг. Уже і ринви заспівали Дзвінку мелодію дощу… Його давно ми вже чекали, Я дощ цей медом пригощу. Він ще й не зовсім-то осінній Після стількох спекотних днів. Отож прийму його гостинно, Щоб він приніс солодких снів. «Утро пугает осенней прохладой…»
Утро пугает осенней прохладой, Листиков желтых уж в кронах не счесть. Старой кирпичной садовой оградой Шествуют вороны, пять или шесть. Чинно они друг за дружкой шагают, Словно солдаты в военном строю. Первый из них, тот, который все знает, Вывел на завтрак всю стаю свою. Нет в их движеньях ни грана тревоги — Птицы привыкли давно к холодам. Кажется мне, что «вороньей» дорогой Вечность за ними идет по пятам. «Дым от осеннего костра поплыл по саду…»
Дым от осеннего костра поплыл по саду, Как виноградная лоза, оплел ограду И тонкой нитью в вышине растаял где-то В бездонной синей глубине – остатках лета. Укрыта желтою листвой в саду тропинка. Здесь царствует уже покой в костровой дымке. И каждый шаг, и каждый вздох так громко слышен… Стекают солнце с тишиной с покатой крыши. Смешались листья, солнце, дым и яблок запах. Не знаю, что погода нам подарит завтра. И даже если нудный дождь с утра запустит,
Відгуки про книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін (0)
Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua: