Мовні ґрати - Пауль Целан
durchs ziehende Weiß in die Mondbahn, ein Morgen
sprang ins Gestern hinauf, wir holten,
zerstoben, den Leuchter, ich stürzte
alles in niemandes Hand.
ДЕНЬ І ЩЕ ОДИН
Фенове Ти. Ця тиша
йшла разом з нами, як друге
виразне життя.
Я здобув, я програв, ми вірили
у похмурі дива, ця гілка,
блискавично накреслена в небі, несла нас, вросла
крізь мандруючу білість у місячний тракт, світанок
стрибнув аж у вчора, ми забрали,
збентежені вкрай, світильник, я тицьнув
усе це в нічийну долоню.
IN MUNDHÖHLE
In Mundhöhle, fühlbar:
Finstergewächs.
(Brauchst es, Licht, nicht zu suchen, bleibst
das Schneegarn, hältst
deine Beute.
Beides gilt:
Berührt und Unberührt.
Beides spricht mit der Schuld von der Liebe,
beides will dasein und sterben.)
Blattnarben, Knospen, Gewimper.
Äugendes, tagfremd.
Schelfe, wahr und offen.
Lippe wusste. Lippe weiß.
Lippe schweigt es zu Ende.
НА РІВНІ УСТ
На рівні уст, відчутно:
нетрі мороку.
(Не мусиш, сяйво, шукати його, лишишся
сніговим прядивом, втримаєш
свою жертву.
Обоє правдиві:
Торканне й Недоторканне.
Обоє говорять з провиною про кохання,
обоє жадають тут бути і вмерти.)
Рубці на листках, пуп'янки, безліч вій.
Пильне вдивляння, дневі чуже.
Шкаралуща, правдива й відкрита.
Уста відали. Уста відають.
Уста домовчать до останку.
EINE HAND
Der Tisch, aus Stundenholz, mit
dem Reisgericht und dem Wein.
Es wird
geschwiegen, gegessen, getrunken.
Eine Hand, die ich küsste,
leuchtet den Mündern.
РУКА
Стіл, із древа годин, на ньому
рисова страва й вино.
За ним
їдять, мовчать, п'ють.
Рука, цілована мною,
ясніє устам.
ABER
(Du
fragst ja, ich
sags dir:)
Strahlengang, immer, die
Spiegel, nachtweit, stehn
gegeneinander, ich bin,
hingestoßen zu dir, eines
Sinnes mit diesem
Vorbei.
Aber: mein Herz
ging durch die Pause, es wünscht dir
das Aug, bildnah und zeitstark,
das mich verformt —:
die Schwäne,
in Genf, ich sah's nicht, flogen, es war,
als schwirrte, vom Nichts her, ein Wurfholz
ins Ziel einer Seele: soviel
Zeit
denk mir, als Auge, jetzt zu:
dass ichs
schwirren hör, näher — nicht
neben mir, nicht,
wo du nicht sein kannst.
АЛЕ
(Ти ж
запитуєш, ось
моя відповідь:)
Проходження світла,
дзеркала, на весь простір ночі, поставлені
одне проти одного, я,
до тебе підштовхнутий, одно —
думець із цим
перебіжним.
Але: моє серце
пройшло цей відтинок, воно зичить тобі
ока, спраглого світу й потужного в часі,
яке мене перевтілить —:
лебеді,
у Женеві, я цього не бачив, ширяли, немовби
кружляв бумеранг, нізвідки запущений,
до мішені чиєїсь душі: стільки
часу
домисли мені, ставши оком, тепер:
щоб я
почув це свистіння, ближче — не
тут, біля мене, не там,
де ти не можеш бути.
ALLERSEELEN
Was hab ich
getan?
Die Nacht besamt, als könnt es
noch andere geben, nächtiger als
diese.
Vogelflug, Steinflug, tausend
beschriebene Bahnen. Blicke,
geraubt und gepflückt. Das Meer,
gekostet, vertrunken, verträumt. Eine Stunde,
seelenverfinstert. Die nächste, ein Herbstlicht,
dargebracht einem blinden
Gefühl, das des Wegs kam. Andere, viele,
ortlos und schwer aus sich selbst: erblickt und umgangen.
Findlinge, Sterne,
schwarz und voll Sprache: benannt
nach zerschwiegenem, Schwur.
Und einmal (wann? auch dies ist vergessen):
den Widerhaken gefühlt,
wo der Puls den Gegentakt wagte.
ДЕНЬ УСІХ СВЯТИХ
Що я
вчинив?
Я запліднив ніч, немовби можливі
ще й інші, нічніші,
ніж ця.
Птаха політ, каменя лет, тисячі
прокреслених ліній. Погляди
награбовані й зірвані, Море,
спожите, пропите, промарене. Ця година,
із затемненням душ. Наступна, сяйво осіннє,
подане невидющому
почуттю, що прийшло цим шляхом. Інші, чимало,
бездомні й важенні з себе самих: побачені та обійдені.
Знайди, зірки,
чорні та велемовні: названі
на честь зламаної присяги.
Але якось (коли? це також забуто):
відчуєш таки гороїжний гак,
там, де гупає пульс у зворотному такті.
ENTWURF EINER LANDSCHAFT
Rundgräber, unten. Im
Viertakt der Jahresschritt auf
den Steilstufen rings.
Laven, Basalte, weltherz —
durchglühtes Gestein.
Quelltuff,
wo uns das Licht wuchs, vor
dem Atem.
Ölgrün, meerdurchstäubt die
unbetretbare Stunde. Gegen
die Mitte zu, grau,
ein Steinsattel, drauf,
gebeult und verkohlt,
die Tierstirn mit
der strahligen Blesse.
НАЧЕРК ОДНОГО ПЕЙЗАЖУ
Круглясті могили, внизу.
В чотиритактнім поступі року на
стрімчаках доокола.
Лави, базальт, світлосерцем
розтоплені брили каміння.
Туф крем'янистий,
де для нас народилося світло, ще
до нашого подиху.
Оливкова зелень, морем наснажена
недоступна година. Звернене до
середини, сіре,
камінне сідло, на ньому,
ґудзувате, обвуглене
звірине чоло з променистою зіркою.
V
EIN AUGE, OFFEN
Stunden, maifarben, kühl.
Das nicht mehr zu Nennende, heiß,
hörbar im Mund.
Niemandes Stimme, wieder.
Schmerzende Augapfeltiefe:
das Lid
steht nicht im Wege, die Wimper
zählt nicht, was eintritt.
Die Träne, halb,
die schärfere Linse, beweglich,
holt dir die Bilder.
ОКО, РОЗПЛЮЩЕНЕ
Години, травневої барви, холодні.
Те, що більше не має наймення, гаряче,
чутне в устах.
Голос Нікого, знову.
Болюча глибінь очних яблук:
повіка
не загороджує шлях, вія
не перелічує того, що настає.
Сльоза, половинна,
найпрозоріша лінза, рухлива,
достачає тобі образи світу.
OBEN, GERÄUSCHLOS
OBEN, GERÄUSCHLOS, die
Fahrenden: Geier und Stern.
Unten, nach allem, wir,
zehn nach der Zahl, das Sandvolk. Die Zeit,
wie denn auch nicht, sie hat
auch für uns eine Stunde, hier,
in der Sandstadt.
(Erzähl von den Brunnen, erzähl
von Brunnenkranz, Brunnenrad, von
Brunnenstuben — erzähl.
Zähl und erzähl, die Uhr,
auch diese, läuft ab.
Wasser: welch
ein Wort. Wir verstehen dich, Leben.)
Der Fremde, ungebeten, woher,
der Gast.
Sein triefendes Kleid.
Sein triefendes Auge.
(Erzähl uns von Brunnen, von —
Zähl und erzähl.
Wasser: welch
ein Wort.)
Sein Kleid-und-Auge, er seht,
wie wir, voller Nacht, er bekundet
Einsicht, er zählt jetzt,
wie wir, bis zehn
und nicht weiter.
Oben, die
Fahrenden bleiben
unhörbar.
ВГОРІ, БЕЗШЕЛЕСНО
ВГОРІ, БЕЗШЕЛЕСНО,
мандрівці: коршак і зоря.
