Фауст - Йоганн Вольфганг Гете
(З пошаною закриває альбома, вклоняється й виходить).
Мефістофель
Слухай цих слів та змії, тітки моєї, поради —
Будеш своїй богорівності
сам незабаром нерадий!
Фауст
(увіходить)
Куди ж ми підемо?
Мефістофель
Побудемо, де слід:
Оглянем перш малий, за ним великий світ.
Побачиш, буде до любові
Тобі цей курс наук чудовий.
Фауст
Задовга в мене борода,
І пустувать мені шкода.
Боюсь, що зробим кепську спробу,
Цей світ — не на мою подобу;
На людях нічусь я, малюсь,
Завжди соромлюсь і гублюсь.
Мефістофель
Нічого, друже мій, усе це згодом дасться,
У себе тільки вір, і ти доб'єшся щастя.
Фауст
А як же з дому нам піти?
Де тії коні, повіз, челядь?
Мефістофель
Та наші так: плаща лише простелять —
І пошуміли у світи!
У смілий цей політ з собою
Речей багато не бери;
Ми миттю злинем догори,
Ось тільки я дмухну югою —
Легенько скрізь летітиметься нам!
Поздоровляю вас з новим життям!
Авербахів склеп у Лейпцигу
Веселе товариство розважається.
Фрош
Ніхто не п'є, не веселиться.
Я покажу вам кислі лиця!
Завжди, бувало, горите,
А це, як мокрі, сидите!
Брандер
Себе вини! Бо й ти хороший теж:
Ні свинства, ні дурниці не сплетеш.
Фрош
(виливає йому на голову склянку вина)
На й те, і те!
Брандер
З свиней свиня!
Фрош
А ти не в'язни, як пеня!
Зібель
За двері геть! Не треба чвар!
Усяк лиш пий і пісню шквар:
Гей, гей-а-гей!
Альтмаєр
Ой пробі! Вати, вати!
Оглухну я, як будуть так співати.
Зібель
Як од склепінь луна іде,
То, значить, добре бас гуде.
Фрош
Отак! Кому ж не в лад,
того в три вирви гнать!
Ой тара-ляра-ля!
Альтмаєр
Ой тара-ляра-ля!
Фрош
Ну, можна починать.
(Співає)
І як воно іще стоїть,
Священне Римське царство?
Брандер
Погана пісня! Політична! Тьху!
Противна пісня! Даймо Богу славу,
Що не на нас він звірив ту державу.
Про мене й те прибуток немалий,
Що я не цісар і не канцлер в ній.
Та треба й нам якесь начальство мати;
Анумо папу обирати!
Відомо всім, котрій з прикмет
Належить тут пріоритет!
Фрош
(співає)
Соловейку-пташко, лети-вилітай,
Мою милованку сто раз привітай…
Зібель
Про милу не співай! Не хочу я і чути!
Фрош
Співай і прославляй! По-твоєму не бути!
(Співає).
Одчини! Бо ніч іде.
Одчини! Бо милий жде.
Зачини! Світає день…
Зібель
Ну що ж, співай на славу їй пісень!
Од цих пісень тобі ж колись завадить:
Мене вже зрадила, чекай, тебе ще зрадить.
Нехай кохається вона з домовиком,
Вночі на пустирі стає із ним на речі,
І цап, вертаючись додому од відьом,
Хай на добраніч їм люб'язно промекече.
Хіба я з розуму вже спав,
Щоб за повією впадав?
Які у біса їй привіти?
Хіба що вікна потрощити!
Брандер
(гримнув кулаком по столі)
Мовчать! Мовчать! Що за содом!
Ви ж знаєте, я вмію жити:
Тут всі закохані кругом,
їх треба чимсь хорошим пригостити,
Щоб все кінчилося ладом.
Ось пісня вам нового крою,
І всі тягніть приспів за мною.
(Співає).[31]
Раз криса в кухні завелась,
Жила із сала й масла,
Мов доктор Лютер, розплилась,
Пузце собі напасла.
Та кухар їй отрути дав,
І білий світ немилий став,
Неначе з закохання!
Хор
(весело)
Неначе з закохання!
Брандер
Вона й туди, вона й сюди,
Усе гризе, що знає,
З усіх калюж пила води —
Ніщо не помагає!
Вона й навплиг, вона й навскач,
її ж пече — хоч сядь та й плач,
Неначе з закохання!
Хор
Неначе з закохання!
Брандер
І зо страху середо дня
У кухню як не скоче!
Упало край вогню, бідня,
Так жалібно пискоче…
Отруйник злий сміється лиш:
«Ого, як солодко квилиш,
Неначе з закохання!»
Хор
Неначе з закохання!
Зібель
Ех, ниці блазні! І чому б
Із цього приводу радіти?
Жарт — бідну крису отруїти!
Брандер
Чи ба, озвався крисолюб!
Альтмаєр
Ех ти, товстий, а тонкокожий,
Ти, голомозина гладка!
Недаром же і сам ти схожий
Ураз на крису й пацюка.
Фауст і Мефістофель.
Мефістофель
От, для початку придивися,
Як весело живе гульвіса:
Йому, крім ґуль, усе бридня,
Справляє празника щодня.
Хоч розум в'яне від безділля,
Танцює кожен тут кругом,
Мов кошенятко за хвостом;
Аби легке було похмілля,
Аби шинкар на віру дав —
Ото йому усіх і справ.
Брандер
Що це за люди чудородні?
Одразу знать, що лиш сьогодні
До нас у місто прибули.
Фрош
Це правда. Лейпциг наш в тім гідний похвали!
Він, мов малий Париж, сво'іх людей карбує.
Зібель
І хто ж, по-твоєму, вони?
Фрош
Стривай лиш! Хай вип'ють у охоту,
Я визнаю од них усе достоту —
Вони ще проти мене сосуни!
А все ж таки здається, що пани:
Такі бундючні, гордовиті.
Брандер
Та це базарні дурисвіти.
Альтмаєр
Хтозна.
Фрош
Ось я їм дам, дивись.
Мефістофель
(до Фауста)
Людцям і невтямки, що біс
їх може враз за карк схопити.
Фауст
Чолом, панове, б'ю!
Зібель
Спасибі, й вам чолом!
(Тихо, позираючи на Мефістофеля).
А цей чого немов кульгає?
Мефістофель
Чи можна й нам присісти за столом?
Як доброго вина у вас бігмає,
То хоч в гурті звеселимось.
Альтмаєр
Ви дуже вередливі щось.
Фрош
У Pinnаxy, мабуть, сю ніч ви ночували
І в Ганса-дурника вечері заживали?[32]
Мефістофель
Ні, цим разом не довелось,
А на тім тижні в нього ми бували:
Він нам розповідав про любих родичів
І кожному із них вклонитись
