І день як вимір нашого життя - Олександр Васильович Афонін

коні — На них дівки ситі. Скачуть коні, скачуть коні — Копита прибиті. Скачуть коні, скачуть коні — На них дядьки п’яні. Скачуть коні, скачуть коні — Коні дерев’яні. Їм би зараз в чисте поле Й стремена козачі. Скачуть коні, скачуть коні, А їх очі плачуть… Примітки
1

Бранденбургские ворота.

(обратно)
Оглавление В’яже весна теплий день перевеслами…   «Зі зливи починається весна…»   «В ночи капель не умолкает…»   «Пускаю сонце я по колу…»   «Надвечір прилетів легенький вітер…»   «А ранок нині світлий-світлий…»   «Надвечір розполохались ворони…»   «Контрастность деревья теряют…»   «Ллється повітря холодне і чисте…»   «Хай вітер стружку з нас знімає…»   «Пью сумасшедшее вино…»   «Сьогодні дощик в унісон із потічком про щось шепоче…»   «Який був гарний настрій зранку…»   «Загляденье, почти что, как летом…»   «Ох, ці підступні москалі! Ну як вони уже дістали…»   «А водограй і справді грає…»   «Холодний вітер шарпає дерева…»   «Надвечір небо чисте-чисте…»   «Сонечко за гори знов сідає…»   «Ніч світла і якась казкова…»   «Сумують нині буки і ялиці…»   «Іще дрімають сутінки в долині…»   «Карпатська ніч по-справжньому весняна…»   «Весна немов на гойдалці…»   «Хмурое небо, хмурое…»   «Рдеют тюльпаны, как праздник, продленный до завтра…»   «Все довкола снігом забілило…»   «Джерела духу, розуму, моралі…»   «Пригорнувшись, за плечі обняти…»   «Из окошка мне видна в небе облачном луна…»