Характерник - Дмитро Чорнота
Допливши до невеликого вигину в березі, козак вийшов на сухе. Тут Северину потрібно було рухатись вкрай обережно, адже навкруги було тихо і шум річки залишився позаду. Проте сам табір, на щастя, продовжував створювати такий вигідний маскувальний гам. І козацька лайка і пісні лунали гучніше за все. Переслідуваний козак оглянувся на річку та оглянув берег. Його око не зустріло нічого підозрілого. Тому він розвернувся спиною до річки і видав звук, що був схожий на вигуки якоїсь нічної пташки. Козаки часто користувались подібними прийомами для своєрідного спілкування з метою конспірації. За кілька секунд тишу розрізав інший майже такий же вигук. Це була відповідь. Козак, що був на березі впевненим кроком пішов на голос. Северин дочекався, поки той відійде на достатню відстань, виліз на берег і пригнувшись майже в рівень з травою, що росла навкруги, попрямував за підозрілим чоловіком.
Паливода нутром відчував, що тут щось криється і він зараз дізнається щось важливе. Варіантів було багато, проте Северин сподівався, що загін Цвіркуна виявиться засланим для розвідки і зараз хтось із його підопічних надасть необхідну інформацію комусь із Коша.
За кількадесят метрів просування вглиб степу пролунав голос: “Стій”. Козак зупинився. Северин теж. З темряви вийшов сивоусий дядько, який поза всяким сумнівом, теж був козаком. Він підійшов до переслідуваного. Вони про щось коротко поговорили і вдвох пішли далі. Северин знав, що в таких випадках того, хто виходить мають страхувати ще декілька чоловік, які сидять у засідці невидимі для ока потенційного ворога. Тому слідувати за парою не поспішав. І був правий. Буквально за кілька хвилин із темряви і навколишніх кущів показалося ще не менше п’яти вояків, що неспішно пішли в той же бік, що і двоє до цього.
Пересуватись тут потрібно було надзвичайно обережно. Адже крім вже виявлених, тут могли знаходитись і інші чатові, що, дякуючи доволі високим травам, могли залишатись непоміченими аж поки не наступиш на них. Але Северин знав всі ці хитрощі і можливості козаків. А все показувало на те, що саме з ними він має справу. Переслідуючи вартових, Северин дійшов до невеликого яру, де горів млявий вогник навколо якого сиділо кілька чоловік, серед яких були вже знайомі козаки. Навколо вогнища щільним кільцем розмістилися вартові. Їх щільність не давала ніякої можливості наблизитись ближче для того, щоб почути розмову тих, хто навколо вогню.
Коли Сашка Явора, а це виявився саме він, привели до вогню, де вже сидів Паша Орел, навколо стало дуже тихо і дуже темно.
- Які маєш новини? – запитав Орел прибулого.
- Все за планом, - Явір здригнувся від несподіваного шуму в гіллях дерев, куди саме залетіла сова.
- Що з загоном Паливоди?
- Вони знаходяться поруч. Частина спостерігає на валу, частина неподалік. Постійно змінюється. Двох з певним проміжком вони вже відправили. Отже, вже цього ранку загін Тертого має прямувати сюди. У нас в загоні Северина своя людина.
- Це добре. Вони вхопились за те що ми вигадали.
- Значить слухай, що робити далі, - велів Паша Орел. - Якщо до ранку з загону Паливоди вийде ще один розвідник, відпускай його. Це буде ще одне підтвердження нашого місця розташування і кількості. Вже після сходу сонця треба взяти весь загін і знищити всіх, хто не захоче до нас приєднатися. Вони своє завдання виконали і Тертому що треба, вважай, повідомили.
На тому нарада закінчилась. Далі змовники трохи поговорили про козацьку долю і загалом життя-буття. Далеко за північ змовники почали розходитись. Проходячи під деревом де сиділа сова, яка була свідком розмови ще з її початку, якийсь козак сполохав її і вона полетіла геть. Та птах почув все про що говорили співрозмовники. І через нього почув усе і характерник.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно