Ми — це наш мозок - Дік Свааб

тіло достатньою кількістю харчування. Багато психічних порушень у дорослому віці поєднуються із проблемними пологами в минулому. Дуже довгий час вважали, що важкі пологи є причиною пошкоджень мозку і виникнення шизофренії. Сьогодні ми знаємо, що шизофренія пов’язана з раннім, переважно генетично зумовленим порушенням розвитку мозку. Інтенсивна взаємодія між мозком матері й дитини необхідна для оптимального перебігу пологів. Тому важкі пологи можна розглядати як несправну взаємодію на основі порушення розвитку мозку, яким і є шизофренія. Така можливість суперечить інтуїтивному сприйняттю, адже ми знаємо, що типові симптоми шизофренії починають повністю проявлятися щойно в підлітковому віці. Але якщо запитати батьків: «Коли ця дитина стала інакшою, ніж інші ваші діти?», то часто вони відповідають «Вона була такою завжди». Те саме стосується більшості пологових ускладнень, що пов’язані з аутизмом, іншим порушенням раннього розвитку мозку. Нещодавно виявили, що в багатьох випадках дівчатка, які страждають на такі порушення в харчуванні, як булімія чи анорексія, народилися в проблемних пологах. Тож тут важкі пологи також можна розглядати як перший симптом порушень гіпоталамуса, які згодом проявляють себе в харчових порушеннях. Зі всього сказаного вище можна зробити висновок, що після проблемних пологів слід приділяти дитині особливу увагу, щоб розпізнати, чи не проявляться у неї в ранньому підлітковому віці психічні порушення. При шизофренії важливо якнайраніше почати лікування, щоб запобігти подальшому ушкодженню мозку. Це може виявитися корисним і при інших порушеннях розвитку мозку.

Значення сприятливого постнатального розвитку

На ранньому етапі для оптимального розвитку важлива стимуляція у середовищі, яке дитина сприймає як безпечне і знайоме. Занедбання малої дитини чи насильство над нею можуть призвести до тривалих затримок у розвитку мозку і посилення активності осі стресу. Згодом навіть відносно незначна проблема в оточенні дитини може активувати вісь стресу і викликати депресію. Для дитини, що зростає в таких умовах, необхідні якнайбільш раннє втручання соціальних працівників та значно ефективніша організація опікунського закладу. Для формування прив’язаності дитини також існує критична фаза розвитку, в якій важливу роль відіграє «гормон приязні» окситоцин. Якщо дитині доводиться довго обходитися без батьків чи прийомної сім’ї, то це може призвести до тривалого, а іноді навіть постійного падіння рівня гормона окситоцину. Осиротілу дитину треба якнайскоріше розмістити в прийомній сім’ї, щоб забезпечити оптимальну прив’язаність до неї. Стимулююче оточення абсолютно необхідне для гарного розвитку мозку після народження. Ключову роль у стимуляції розвитку дитячого мозку відіграє мовне середовище. Залежно від культури, мова стимулює багато різних ділянок мозку. Тому мозок китайців чи японців довший час розвивається по-іншому, ніж мозок західної людини, причому спадковість тут не відіграє ніякої ролі. У розумово відсталих дітей також треба (чи краще сказати особливо треба) стимулювати розвиток мозку, бо це матиме вплив на все їхнє подальше життя.

Маленькі діти не є віруючими. Віра прищеплюється їм батьками — християнами, мусульманами чи юдеями на ранньому етапі розвитку, коли вони без будь-яких дискусій чи сумнівів сприймають за істину все, що їм розповідають батьки. Так релігійні уявлення передаються від одного покоління іншому й укорінюються в наших мозкових схемах. Не треба вчити дітей, що вони повинні думати, а слід вчити, як критично мислити, і нехай у дорослому віці вирішують, який світогляд обрати. Розділене за релігійним принципом навчання має не лише фатальні наслідки для критичного підходу, але й викликає позицію ворожості щодо інших релігій.

Нерентабельний: власна вина, важкий тягар?

Мінливість, яка завжди була мотором нашої еволюції,для декого все ще буває фатальною.

Політики так і не збагнули, що «можливість формування» була хибною концепцією у всьому, що стосується розвитку нашого мозку. Навпаки. У вісімдесяті роки як реакцію на проблеми соціальної держави і тодішню економічну кризу політики почали пропагувати особисту відповідальність громадян за їхній добробут. Нам заявляли, що доля кожного в його руках. Але численні дослідження заперечують цю тезу, вони довели, що можливості людини значною мірою визначають спадкові властивості та вплив середовища на ранньому етапі розвитку.

Брак освіти заповнити дуже важко. А відсутність вроджених здібностей взагалі ніяк не надолужиш. До того ж сучасне суспільство, орієнтоване на успіх, ставить до індивіда дедалі вищі вимоги, до яких не дотягуються чимраз більше людей. Людей, які від природи отримали недостатньо здібностей або мають психічні проблеми, несправедливо звинувачують у тому, що вони не успішні. Низький рівень освіти і низькі доходи батьків є визначальними індикаторами для поганої освіти і низького рівня доходів їхніх дітей, а також поганого здоров’я у них, криміногенної поведінки, захворювань, пов’язаних із залежністю, ігроманії, безробіття. Люди з низьким рівнем освіти помирають на шість років раніше за людей із вищим рівнем освіти. Багато в чому це пов’язане з життєвими звичками. І на це ніяк не впливає підвищення акцизів на тютюн та алкоголь з метою заохотити споживачів змінити свої життєві звички. Передусім погані звички процвітають у дефіцитному середовищі, де існує брак чогось.

Можна подумати, що розумова відсталість — річ спадкова, а з огляду на накопичення таких проблем у певних кварталах ще й заразна. За твердженням нідерландського Бюро з соціально-культурного планування (SCP), майже 100 000 дітей у Нідерландах, тобто 4 %, є соціально відмежованими. Вони не входять до жодного об’єднання, ніколи не їздять ні на які екскурсії чи мандрівки, нікуди не їздять на канікули і дуже рідко зустрічаються з друзями. Якщо додати сюди ще й менш важкі випадки, то з них одинадцять відсотків дітей виявиться соціально ізольованими. Це залежить передусім від фінансового стану батьків. Та їхні батьки також не беруть участі в соціальному житті, а живуть такі сім’ї у проблемних районах, де навіть не знайдеш нормального дитячого майданчика. У таких обставинах мозок дитини навряд чи може добре розвиватися. Колумніст і колишній політик із соціально-демократичної партії Нідерландів Марцел фан Дам (Marcel van Dam) провів із групою професорів різних дисциплін п’ять бесід, присвячених цій тематиці, які залишили дуже свіже враження. Результатом став фільм під назвою «De Onrendabelen» («Нерентабельні») для громадсько-правового каналу VARA, а дуже відомиий і популярний у Нідерландах ведучий ток-шоу Паул Віттеман (Paul Witteman) зробив на його основі передачу «Eigen Schuld, dikke Bult» («Власна вина, важкий тягар»).

Вирішити цю проблему дуже непросто. Ми можемо постаратися докласти всіх зусиль для того, щоб період раннього розвитку проходив якнайсприятливіше, а шкідливі впливи були виключені. Проте мусимо погодитися з тим, що в такому складному процесі, як розвиток мозку, час від часу щось іде не так і в деяких людей це буде призводити до недостатніх здібностей, розумової відсталості та неврологічних або психологічних проблем. Це може статися з кожною дитиною в кожній сім’ї. І суспільство повинне брати на себе повну відповідальність через індивідуально підготовані робочі місця, фінансову підтримку, правильну, практично орієнтовану опіку. Та в цій сфері ще дуже багато недоліків. Через просвіту та освіту слід добиватися того, щоб у цій проблемі припинили звинувачувати тих, які безвинно зазнали порушень розвитку мозку.

Схожі проблеми можуть з’явитися в дорослому віці від перенесених захворювань мозку. Наприклад, при множинному склерозі часто повторювали, що якби пацієнт проявив волю сприймати цю хворобу із позитивною установкою, то він би скоріше одужав. Звучить прекрасно. Проте такі погляди є абсолютно бездоказовими, навіть гірше, вони призводять до того, що в разі драматичного погіршення у його стані пацієнтові