Філософія: Навчальний посібник. - Олександр Михайлович Кривуля

3. Лазарев В. В. Философия раннего и позднего Шеллинга. - М.: Наука, 1990. - 173 с.

4. Шеллинг Ф.: pro et contra. Творчество Фридриха Шеллинга в оценке русских мыслителей и исследователей: Антология. - СПб: Рус. Христиан. Гуманит. Ин-т, 2001. - 685 с.

5. Энгельс Ф. Шеллинг и откровение. Шеллинг - философ во Христе // Маркс К., Энгельс Ф. Из ранних произведений. - М.: Политиздат, 1956. - С.394-445; 446-465.

Твори Г.В.Ф. Гегеля

1. Гегель Г. В. Ф. Лекции по истории философии. Книга первая. - СПб.: Наука, 1993. - 349 с.

2. Гегель. Лекции по истории философии. Книга вторая // Гегель. Сочинения. Том Х. - М.: Партийное издательство, 1932. - 454 с.

3. Гегель. Лекции по истории философии. Книга третья.// Гегель. Сочинения. Т.ХІ. - М.-Л.: Соцэкгиз, 1935. - 527 с.

4. Гегель Г. В. Ф. Лекции по философии истории. - СПб.: Наука, 1993. - 479 с.

5. Гегель Г. В. Ф. Наука логики. В 3-х томах. - М.: Мысль, 1970 - 1972 с.

6. Гегель. Работы разных лет. В 2-х томах. - М.: Мысль, 1972 -1973.

7. Гегель. Сочинения. Том IV. Система наук. Часть первая. Феноменология духа. - М.: Изд-во соц.-экон. лит-ры, 1959. - 440 с.

8. Гегель. Сочинения. Том VII. Философия права. - М.-Л.: Соцэкгиз, 1934. - 380 с.

9. Гегель. Философия религии. В 2-х томах. - М.: Мысль, 1976-1977.

10. Гегель. Энциклопедия философских наук. Т. 1-3. - М.: Мысль, 1974-1977.

Література з філософії Гегеля

1. Кричевский А. В. Претензии и ограниченность спекулятивного разума // Вопросы философии, 2001. №3.

2. Маркс К. К критике гегелевской философии права. Введение // Маркс К., Энгельс Ф. Избранные сочинения в 9 томах. Т. 1. - М.: Политиздат, 1984. - С. 4-14.

3. Маркс К. и Энгельс Ф. Немецкая идеология // Маркс К., Энгельс Ф. Избранные сочинения в 9 томах. Т.2. - М.: Политиздат, 1985. - С. 5-508.

4. Маркс К. и Энгельс Ф. Святое семейство или критика критической критики // Маркс К., Энгельс Ф. Избранные сочинения в 9 томах. Т. 1. - М.: Политиздат, 1984. - С. 15-222.

5. Рокмор Т. Гегель и границы аналитического гегельянства // Вопросы философии, 2002, №7.

Так само, як і в інших країнах, філософія в Україні складається і розвивається невід’ємно від загальної культури народу. Зважаючи на зміну історичних типів української культури, виділяють[195] три головних періоди у розвитку філософії.

Перший відноситься до часів Київської Русі. Його часові межі - XI ст., починаючи з твору митрополита Іларіона “Слово про закон та благодать”, і до середини XIV (втрата незалежності Галицько-Волинського князівства, безпосереднього спадкоємця культури Київської Русі), а інколи вказують навіть і до XV ст., коли було скасоване Київське удільне князівство. Культуру цього періоду характеризують як греко-слов’янську (християнську). Для філософії цього часу притаманна увага до проблеми “людина - Бог”, її розпад на теми сутності, призначення людини, підстав її існування.

Другий період пов’язується з часом козаччини XVI-XVIII ст. У цей час розвивається масове книгодрукування, розгортається просвітницька діяльність братств, засновується Києво-Могилянський колегіум, що пізніше був перетворений на академію. Культуру цього періоду дослідники вважають бароковою. У філософському відношенні домінує акцент на проблемі “людина - Всесвіт”. Поряд із традиційною етичною проблематикою висуваються наперед питання діалектики, логіки, метафізики, натурфілософії, що зумовлено було вимогами викладацької практики в навчальних закладах. Ясно, що саме в цей період і формується в Україні професійна філософія.

Третій період охоплює XIX - першу третину XX ст., коли панує культура романтизму і філософія центрується відповідно навколо проблеми “людина - нація”. Тут помітною стає увага до мови, словесної творчості, просвітництва в цілому та до творення національної ідеї. Звернемось до більш детального розгляду вказаних періодів.

З прийняттям Руссю християнства за посередництвом Візантії й Болгарії проникають до нас античні та середньовічні філософські ідеї. У XI ст. почались активні переклади різноманітних релігійних та інших світоглядних творів на слов’янську мову. Особливо посилилась перекладницька діяльність за часів правління Ярослава Мудрого (1019-1054). У цей же час уперше з’явилось на українській землі слово “філософія”. Перше визначення філософії дається у “Пространному житіі Костянтина-Кирила філософа”: “Знание вещей божественных и человеческих, насколько может человек приблизиться к Богу, что учит человека делами своими быть по образу и подобию сотворившего его”[196]. У “Ізборнику Святослава” (1073 р.) мудрість визначається як “мудростьноє житіє”. У період Київської Русі були поширені збірки “Бджола”, “Шестиднів”, “Палея”, “Фізіологи”. Зокрема збірка “Бджола”, яку, за деякими даними, уклав