Мати чи бути? - Еріх Зелігманн Фромм

явища, як алкоголізм і наркоманія, з очевидністю підтверджують це. Окремо виділяти ці дві людські вади доводиться тому, що вони негативно впли­вають на виконання людиною її громадських обов'язків. Згубною звичкою є й куріння, однак затятий курець не підлягає аж надто суворому осуду, як алкоголік чи нарко­ман, бо куріння не заважає особі виконувати її соціальні функції, а «всього лиш» вкорочує віку.

Про численні форми споживацтва, які повсякдень бачимо навколо, йдеться в наступних розділах книги. Маю лиш тут зауважити, що атрибути сучасного дозвіл­ля, такі як авто, телевізор, подорожі і секс, є основни­ми об'єктами споживання, і хоч прийнято вважати таке дозвілля активним, правильніше було б назвати його пасивним.

Підсумовуючи викладене, споживання можна визначити як форму володіння, і притому чи не найважливішу на сьогодні у розвинених західних країнах. Споживанню властиві суперечливі риси: з одного боку, воно тамує від­чуття неспокою, оскільки те, чим особа володіє, не може бути у неї відібране; але, з другого боку, людина змушена споживати все більше й більше, бо спожите з часом пере­стає приносити задоволення. Сучасні споживачі можуть визначати себе за такою формулою: я є те, чиж я володію і що я споживаю.

II. ВОЛОДІННЯ ТА БУТТЯ В ПОВСЯКДЕННОМУ ДОСВІДІ

Оскільки суспільство, в якому ми живемо, присвятило себе набуттю власності й гонитві за прибутком, нам лише зрідка трапляються свідчення такого способу існування, як буття, і більшість людей вбачає у володінні най­більш природний спосіб існування, навіть єдино прийнятний спосіб життя. Тому людині особливо складно збагнути сутність «буттєвої» моделі існування чи бодай зрозуміти, що володіння — це всього лиш одна з можливих життєвих орієнтацій. І все ж коріння обох цих моделей — у життєвому досвіді людини. Обидві вони потребують не абстрактного розгляду; відбиваючись у конкретиці нашого щоденного життя, вони й розгляду вимагають конкретного. Наведе­ні нижче прості приклади проявів принципів володіння й буття у повсякденному житті допоможуть читачам зрозу­міти суть цих двох альтернативних способів існування.

НАВЧАННЯ

Студенти, які живуть за принципом володіння, мо­жуть слухати лекцію, сприймати слова, розуміти логіку побудови речень і їхній зміст, зрештою, законспектувати до нотатника кожне слово, сказане лектором, потім за­вчити занотований текст і таким чином скласти іспит. Зміст лекцій не стане частиною їхньої власної системи мислення, не розширить, не збагатить її. Такі студенти просто трансформують слова, почуті на лекції, в запи­си — в записи окремих думок чи теорій, які зберігати­муть. Студент і зміст лекції так і лишаються чужими один одному, хіба що студент стає власником колекції чиїхось висловлювань (щойно сформульованих або запозичених з інших джерел).

Ті студенти, для котрих принцип володіння є доміну­ючим, мають на меті триматися того, що вони «вивчали», чи то твердо покладаючись на власну пам'ять, чи дбайли­во зберігаючи свої записи. Вони не намагаються створю­вати чи вигадувати щось нове. Насправді ж свіжі думки або ідеї стосовно чого б то не було навіюють особам такого типу великий неспокій, бо все нове змушує їх сумніватися в тій фіксованій сумі знань, якою вони оволоділи. Справді, людину, для якої основний спосіб її стосунків зі світом — володіння, будь-які ідеї, зміст яких важко засвоїти і за­фіксувати (в пам'яті або на папері), лякають, як і все, що розвивається і змінюється, тобто не піддається контролю.

Зовсім інакшим способом відбувається засвоєння знань студентами, які обрали буття як основний спосіб стосунків зі світом. Почнемо хоча б із того, що вони ніко­ли не починають слухати курс лекцій, навіть першу з них, будучи tabula rasa. Вони вже розмірковували над пробле­мами, які становлять предмет лекції, в них відтак виникли власні питання. Вони засвоюють тему, і вона зацікавлює їх. Замість того щоб бути пасивними «приймачами» слів та ідей, вони слухають, вони чують, і, що найважливі­ше, вони отримують і відгукуються, причому активно і продуктивно. Почуте ними стимулює їх до власних роз­думів. У них виникають питання, їм відкриваються нові ідеї і перспективи. Для таких студентів лекції — це живий процес. Усе, що говорить лектор, вони сприймають з ціка­вістю і вмить зіставляють із життям. Вони не просто зна­йомляться з новими знаннями, які їм слід взяти з собою додому й вивчити. На кожного з таких студентів лекція справляє певний вплив, якоюсь мірою змінює: після лекції він або вона уже чимось відрізняється від тієї людини, що була до лекції. Звісно, такий спосіб засвоєння знань може бути ефективним лише в тому разі, якщо лектор пропонує матеріал, що стимулює інтерес. Порожні балачки не цікав­лять студентів з установкою на буття, і в таких випадках вони вважають за краще не слухати зовсім, а натомість концентруватися на власному інтелектуальному процесі.

Тут не зайвим буде хоча б коротко звернути увагу на слово «інтерес», яке в наші дні стало таким безбарвним і зужитим. Основне значення цього слова лежить у його корені: латинське «inter-esse» означає «бути в чомусь або серед чогось». В англійській мові XII—XV століть живий, діяльний інтерес до чогось позначався словом «to list» (при­кметник «listy», прислівник «listily». У сучасній англійській мові «to list» вживається тільки в просторовому значенні «а ship lists» (корабель нахилений), а первинний психо­логічний зміст зберегло лише негативне «listless» (млявий, байдужий, апатичний). Колись «to list» означало «активно прагнути чогось», «бути щиро зацікавленим». Корінь слова той самий, що й у «lust» (сильно, пристрасно бажати чо­гось), але «to list» означало не пасивну відданість, а вільний і активний інтерес. «То list» — одне з ключових слів книги невідомого автора середини XIV століття «Хмара незнан­ня» [18]. Той факт, що це слово зберегло в мові лише не­гативне значення, свідчить про зміни в духовному житті суспільства за період із XIII по XX століття.

ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ

Згадка може з'являтися або за принципом володін­ня, або за принципом буття. Головне, чим різняться ці дві форми, — це тип встановлюваного зв'язку. При згадках за принципом володіння він може бути суто механічним, коли, наприклад, зв'язок між двома послідовними слова­ми визначається частотою їхнього вживання в певному поєднанні. Зв'язок може бути й суто логічним, якщо він побудований на протилежності або подібності понять чи на часових, просторових, кольорових принципах; зв'язки також можуть бути встановлені в параметрах конкретної системи мислення.

Згадка за принципом буття являє собою активне нідтворення слів, думок, зорових образів, картин, музики;

інакше кажучи, конкретний факт, який треба згадати, по­єднується з пов'язаними з ним багатьма іншими фактами. При цьому встановлюються живі зв'язки, а не механічні чи логічні. Поняття пов'язуються одне з одним завдяки продуктивному процесу мислення (або відчування), який активізується