Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

У п. 4 підрозділу 4 розділу XX визначається порядок відображення в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств цінних паперів та деривативів, придбаних до набрання чинності ПК України, за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів. Варто зазначити, що під поняттям «дериватив» у контексті ПК України розуміється стандартний документ, що засвідчує право та (або) зобов’язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах (пп. 14.1.45 п. 1 ст. 14 розділу І «Загальні положення»). На відміну від деривативу, встановлення змістовного наповнення поняття «цінні папери» передбачає необхідність у зверненні до ст. 3 Закону України від 23.06.2006 р. № 3480-IV «Про цінні папери та фондову біржу» та ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України. Обидві норми узгоджені за змістом і визначають цінні папери як документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що передбачені у цих документах, іншим особам.

У п. 5 підрозділу 4 розділу XX ПК України визначається порядок правового регулювання та відображення в обліку продавця та покупця заборгованості, яка виникла у зв’язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт та наданих послуг. Законодавець передбачає виключення такої заборгованості зі сфери дії п. 159.1 ст. 159 розділу ІІІ ПК України у випадку, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до 01.04.2011 р. Зокрема, передбачається відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості в порядку, визначеному п. 5 підрозділу 4 розділу XX ПК України аж до моменту повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною. Варто додати, що по суті положення згаданого п. 5 повторюють норми пп. 12.1.2, 12.1.3 та 12.1.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність з 01.04.2011 р. Поняття безнадійної заборгованості розкрите у п. 14.1.11 ст. 14 розділу І ПК України.

Наступний п. 6 підрозділу 4 розділу XX встановлює порядок нарахування амортизації основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів з моменту набуття чинності розділом ІІІ ПК України, тобто з 01.04.2011 р. Визначення амортизації наведене у пп. 14.1.3 п. 1 ст. 14 розділу І ПК України, а основних засобів — в п. 14.1.138 п. 1 ст. 14 розділу І ПК України.

Передбачається, що такому нарахуванню передує отримання даних інвентаризації об’єктів основних засобів, інших необоротних активів та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 розділу ІІІ ПК України, проведеної за станом на 01.04.2011 р. При цьому згаданий пункт ст. 145 ПК України містить не лише класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів, але й мінімально допустимі строки їх амортизації[431]. Тобто платники податків повинні провести інвентаризацію на вказану дату, що дозволить визначити перелік об’єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за новими групами з метою нарахування амортизації після набуття чинності розділом III ПК України. Проведення інвентаризації необхідне для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, оскільки під час її проведення перевіряються і документально підтверджуються наявність, стан і оцінка активів та зобов’язань (п. 1 ст. 10 Закону від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Норми цього пункту поширюються також на платників податку в разі їх переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну.

Тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті порівняння загальної вартості всіх груп основних засобів за даними бухгалтерського та податкового обліку, амортизується як окремий об’єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом 3 років. Вона відображається в графах 3 та 4 рядку Т1 Таблиці 1 «Інформація щодо нарахованої амортизації» додатка AM до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за формою, затвердженою наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 р. за № 397/19135. Окремо додамо, що поняття прямолінійного методу розкрите в п. 145.1.5 ст. 145 розділу III ПК України. Такий порядок використовується лише у випадку, якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на 01.04.2011 р. У протилежному випадку відповідна різниця амортизується на загальних підставах[432]. Також у цьому ж пункті ПК України законодавчо обмежено збільшення первісної вартості основних засобів на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III ПК України в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об’єктів до такої дати.

З метою надання методичної допомоги стосовно проведених операцій з нарахування амортизаційних відрахувань у рамках дії ПК України ДПС України додатково пояснила, що для об’єктів основних засобів, що обліковуються станом на 01.04.11 р., обмеження термінів корисного використання згідно з п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України діє щодо загального терміну корисного використання. У разі нарахування амортизації основних засобів із застосуванням прямолінійного методу — сума амортизації визначається діленням вартості, яка підлягає амортизації за результатами інвентаризації, проведеної станом на 01.04.11 р., на строк корисного використання об’єкта основних засобів (арифметична різниця між загальним строком корисного використання об’єкта основних засобів, визначеного наказом по підприємству з урахуванням вимог п.145.1 ст.145 ПК України, та строком, протягом якого об’єкт знаходився в експлуатації станом на 01.04.11 р.). Необхідно також враховувати, що не підлягає амортизації вартість основних засобів виробничого призначення, отриманих безоплатно та за рахунок бюджетного фінансування (капітальні трансферти), оскільки у вартості об’єктів, безоплатно отриманих