Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів
2. Дане положення передбачає застосування з 1 січня 2014 року принципу рентного доходу за видобуток корисних копалин. Чинне законодавство не встановлює терміну рентного доходу за видобуток корисних копалин, існує лише визначення рентного доходу (земельної ренти) (абз. 22 п. 2 Загальної частини Постанови Про затвердження Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» (Національний стандарт № 2, п. 2) від 28 жовтня 2004 р. № 1442). За аналогією з терміном рентного доходу (земельної ренти), рентний дохід за видобуток корисних копалин — це дохід, що може бути отриманий від видобутку корисних копалин залежно від якості та місця розташування даних корисних копалин.
У даному положенні під системою платежів за видобуток корисних копалин слід розуміти платежі, що справляються суб’єктом сплати за користування надрами для видобування корисних копалин (див. коментар до пп. 263.1.1 п. 263.1 ст. 263 Податкового кодексу України) й які підпадають під об’єкт оподаткування даного платежу (див. коментар до пп. 263.2.2 п. 263.2 ст. 263 Податкового кодексу України).
3. Цим положенням передбачається, що Кабінет Міністрів України щороку проводитиме перерахунок номінальних ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях у реальні, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції з податків і зборів, які зазначені в даному положенні.
Встановлення у номінальному виражені податків без індексації втрачають свою реальну вартість та не виконують повною мірою фіскальну та регулюючу функції. їх відновлення на індекс інфляції є виправданим та доцільним.
4. Цей Кодекс залишає право особам через їх релігійні або інші переконання відмовлятися від прийняття ідентифікаційного номера і реєстраційного номера облікової картки платника податків (див. коментар ст. 63.6, 63.7). Відповідно до цього Кабінет Міністрів України із зацікавленими релігійними організаціями до 31 грудня 2011 року має розробити програму і внести до Верховної Ради України пропозиції щодо альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера та реєстраційного номера облікової картки платника податків.
5. Дана норма сприятиме акумуляції коштів на підприємствах, установах, організаціях, що забруднюють навколишнє природне середовище (див. коментар ПК України ст. 240) для фінансування цільових проектів екологічної модернізації підприємств.
5. Органам місцевого самоврядування забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.
У разі невстановлення місцевих податків і зборів, передбачених пунктом 10.3 статті 10 цього Кодексу, рішеннями місцевого самоврядування такі податки і збори сплачуються платниками у порядку, встановленому цим Кодексом за мінімальними ставками та без застосування відповідних коефіцієнтів.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу 19 «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI на органи місцевого самоврядування покладено зобов’язання забезпечити у місячний термін з дня набрання Кодексом чинності прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів.
Враховуючи практику застосування термінів, слів і словосполучень у юриспруденції та статтю 2 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування — це передбачена Конституцією та іншими законами України система установ, через які територіальні громади — жителі села (чи добровільні об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл), селища, міста, органи самоорганізації населення, окремі громадяни реалізують гарантоване державою право вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України.
Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські, районні та обласні ради (далі — місцеві ради) наділені повноваженнями щодо встановлення місцевих податків (перелік яких передбачено пунктом 10.1 статті 10 розділу І цього Кодексу) і зборів (перелік яких передбачено пунктом 10.2 статті 10 розділу І цього Кодексу), що сплачуються (справляються) на території відповідної громади, закріпленої адміністративно-територіальним поділом; визначення розміру їх ставок; застосування податкових пільг та інших преференцій до них.
Повноваження з питань місцевих податків і зборів реалізовуються місцевою радою шляхом прийняття рішень на пленарному засіданні її сесії.
Рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків і зборів, перелік яких передбачено Законом України «Про систему оподаткування», прийняті до кінця 2010 року, підлягають скасуванню та припиняють діяти з моменту набрання Кодексом чинності, тобто з 1 січня 2011 року.
Не скасовані рішення про встановлення місцевих податків і зборів вважаються такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, оскільки не відповідають нормам Кодексу.
Протягом одномісячного строку з моменту набрання чинності цим Кодексом, тобто 1-31 січня 2011 року, місцеві ради мали б прийняти рішення про встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 цього Кодексу.
Проте такі рішення про встановлення місцевих податків і зборів могли бути прийняті й до 31 грудня 2010 року, однак з вказівкою на обов’язкову умову щодо вступу їх у дію тільки з моменту набрання Податковим кодексом України чинності.
Порядок та умови нарахування й сплати (справляння) місцевих податків та зборів передбачені розділом XII «Місцеві податки і збори» цього Кодексу (див. коментар розділу XII).
З 1 січня 2011 року до моменту вступу в дію (якщо він не збігається з 1 січням 2011 року) прийнятого місцевою радою рішення про встановлення місцевих податків та зборів; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності сплачуються платниками у порядку, встановленому цим Кодексом, за мінімальними ставками та без застосування відповідних коефіцієнтів. Ці два податки та збір сплачуються платниками у розмірах та на умовах, визначених рішенням про їх встановлення, лише з моменту набрання чинності (вступу в дію) цими рішеннями.
Сплата (справляння) збору за місця для паркування транспортних засобів і туристичного збору можлива тільки з прийняттям місцевою радою рішення про встановлення цих місцевих зборів та з моменту набрання чинності (вступу в дію) цими рішеннями.
РОЗДІЛ XX ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯПідрозділ 1.
