Корсунь козацький - Юрій Андрійович Міцик

и дня вишписанного при Михайлу, среднем сну моем, потом надспывши (?) при старшом сну моем натортой (?) при Стефану, жем волного волею моєю отцом видубицким вышменованние грунта продала“.

Писан року тисяча сімсот десятого місця марта (...)* першого дня. На том записі печать мнстря дівичого печерского киевского под знаком Вознесения Гспдня, а подпись рук тими словами:

инокиня Феодосия Хмелницкая з синами моїми Стефаном и Михайлом, не уміючи писма свтого крестом стым подписуемся + + +

инокиня Магдалена, игумения монстра паненского печерского киевского

иеромонах Григорий Кгошиевич, намісник консисторский сто Софийский.

Которий выпис за очевидним обох сторон, продающей и купуючой, прошением яко дховних увес слово в слово з книг консисторских метрополиї Киевской єсть виписанный и потребуючой стороні поданный».

(НБУ. — IP. — Ф. 160. — № 244. — Арк. 325 зв.—326. — Копія середини XVIII cm. Внизу документа намальовано коло, в якому написано «місто печати», а ще нижче запис копіїста: «С подлинною сводил иеромонах Иларион». Запис перед документом копіїста: «Випись з книг консисторских духовних метрополии Киевской».)

№ 16
1710, квітня 5 (березня 2). — Корсунь. — Лист корсунського полковника Андрія Кандиби до ігумена Свято-Михайлівського Видубицького монастиря Варлаама Страховського (?)

«Превелебний в Бзі мсці отче игумен мнастира киевского видубицкого, а мой велце ласкавий блгодітелю.

Товариш наш сей Хома прекладал нам, что Романиха, Кононова невістка, продала превелебности вашей свою будто сіножать, лежачую нижей Юркових млинов, которую сіножать продавши, не заводила, поки еї власная, але у сего Хомину сіножать и нашу позаводила; зачим прошу превелебности вашой тую невісту Романиху роскажите зискати, аби конечне так з сим товаришем и з нами росправленя учинила своє власное продавши и заведши, пречестность вашу поки еї кгрунт скутком ствердивши, межи нами не чинила возмущения. Повторе жадаючи, превелебности вашей во всем зичливий и готов служит.

Его црского пресвітлого] вел[ячества] Вуйска Запорож[ского] полков[ник] корсун[ский] Андрей Кандиба.

З Корсуня марта 26 д[ня]».

(НБУ. — IP. — Ф. 160. — № 244. — Арк. 315 зв. — Копія середини XVIII cm. Внизу документа намальоване коло, в якому написано «місто печати», а ще нижче запис копіїста: «С подлинног[о] сводил иеромонах Иларион». Запис перед документом копіїста: «Писмо от Андрія Кандиби, полковника] к[орсунского] до игумена вид[убицкого] о розїзді между его и монастирскою сіножати купленной у Романихи Кононовой невістки нижей Кіркових млинов».)

№ 17
1710. — Київ Печерський. — Лист корсунського полковника Андрія Кандиби до дацьківського городничого щодо млинів на р. Росі

«Мні велце ласкавий приятелю мости отче городничий дацковский, блгодітелю мой.

Зачув я от слуг своїх, же дозорци мои млини ваши мнастирские подтопив и перешкоду великую учинили млинами моїми, зачим я нарочно пишу до господара своєю, жеби дозорчому нашому за то изганив и потоки казав роскидати, чого и сам честност ваша міеш доглядати посполу з господарем моим, жеби на старом ладу було изнову як приказуют, що мині не мило, то и людям не зич, то волю себе оскорбити нижили обытел святую, а если б не міли так учинити за своєю упартостю, то зволь ваша честност бо мене писати, хто будет упартий, то я знатиму, что с їм чинити, упартим. При сем молитвам святим отдаюся назавше.

З Печерского року 1710.

Честности вашей всего добра зичливий приятель и рад служити Андрей Кандиба п[олковник] к[иевский]».

(НБУ. — IP. — Ф. 160. — № 244. — Арк. 315—315 зв. — Копія середини XVІІІ cm. Внизу документа намальоване коло, в якому написано «місто печати», а ще нижче запис копіїста: «С подлинних сводил иеромонах Иларион». Запис перед документом копіїста: «Писмо от Андрія Кандиби, пол[ковника] к[орсунского] о роскидане млинов и гребель».)

№ 18
1711, червня 30 (20) або липня 30 (20). — Київ. — Дарча Гафії

«Року Божого 1711 мсця июня 20.

Я, Агафия Савовна Игнатовая, попадя и жителка корсунская, відомо чиню сим моїм писанем, иж жиючой мні з дочкою моєю и з иншими людми в Забізі в Києві на Звіринці видубицком року и мсця вишписанного, преставилася тамже в Забізі дочка моя Феодора Димяниха, которую на прошение моє за блгословением превел[ебного] в Бгу его мл. отца Лаврентия Горки, игумена на тот час видубицкого, при мнастирі з подобающею хтиянскою честию похована, теди я за такую учинност тому ж превел[ебному] оцу игумену видубицкому, надаю на монастир футор в Корсунском повіті в селі подле Цибового грунту, также и сад, валом окопанний, и ставок, и поля лежачие,