Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

Платник податків, відповідно до підпункту 258.1.2, визначає обсяг природного газу, що використовується ним на виробничо-технологічні витрати. Зазначений обсяг розділяється пропорційно між обсягом, що реалізовано суб’єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, для формування природного ресурсу, що використовується для потреб населення, і обсягом, що реалізований іншим категоріям споживачів або використаний на інші цілі.

Природний газ, використаний платником на виробничо-технологічні витрати в обсязі, визначеному пропорційно до питомої ваги обсягів природного газу, реалізованого суб’єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, для формування ресурсу природного газу для потреб населення, у загальному обсязі природного газу, що підлягає оподаткуванню рентною платою, зменшеному на обсяг виробничо-технологічних витрат природного газу, оподатковується за ставками, визначеними у підпункті 258.1.2. Решта обсягів природного газу, використаного платником на виробничо-технологічні витрати, оподатковується за ставками, встановленими у підпункті 258.1.1.

260.5. Згідно з пунктом 260.4 податковий розрахунок подається платником, починаючи з календарного місяця, що настає за місяцем, у якому такий платник отримав передбачене статтями 35 та 36 Закону України «Про нафту і газ» рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання державного регулювання нафтогазової галузі, про введення родовища або окремого покладу у дослідно-промислову або у промислову розробку.

Відповідно до пункту 260.5 платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби:

за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України;

за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

260.6. Платники зобов’язані сплачувати рентну плату авансовими внесками. У податковому (звітному) періоді платник сплачує до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця авансові внески відповідно за першу, другу і третю декаду в розмірі однієї третини суми податкових зобов’язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній податковий (звітний) період.

260.7. Пунктом встановлено обов’язок платника щодо сплати до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку суми податкових зобов’язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за податковий (звітний) період з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

261.1. Платник несе відповідальність за правильність обчислення рентної плати, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно з нормами цього Кодексу та інших законів України.

261.2. Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати до бюджету здійснюють органи державної податкової служби.

261.3. Органи державної податкової служби для забезпечення контролю за правильністю визначення об’єкта оподаткування для рентної плати взаємодіють з органами державного геологічного контролю та державного гірничого нагляду в установленому порядку.

Статтею 261 встановлено відповідальність платника податків за правильність обчислення рентної плати, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків.

Підпунктом 261.3 для забезпечення контролю за правильністю обчислення рентної плати передбачено, що органи державної податкової служби для забезпечення контролю за правильністю визначення об’єкта оподаткування для рентної плати взаємодіють з органами державного геологічного контролю та державного гірничого нагляду в установленому порядку, тобто органи державної податкової служби для забезпечення своїх функцій мають право отримувати від органів державного геологічного контролю та державного гірничого нагляду всі необхідні документи, пов’язані з використанням надр платником податків.

Плата за користування надрами — загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді:

плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

262. Коментованою статтею визначено, що користування надрами в Україні є платним (див. ст. 28 Кодексу України про надра (далі — КУН))[322]. Встановлено два види плати за користування надрами: плату за користування надрами для видобування корисних копалин та плату за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Під надрами розуміють частину земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (див. ст.1 КУН від 27.07.1994 № 132/94).

У Конституції України (див. статті 13, 14 та 16) визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси України є об’єктами права власності українського народу, при цьому плата справляється за користування надрами за отримане та застосоване або не застосоване право користування об’єктом надр в межах території України, її континентального шельфу і морської економічної зони.

У коментованій ст. 262 під використанням надр для видобування корисних копалин слід розуміти:

— геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

— безпосередньо видобування корисних копалин.

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється КМУ за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр і визначено Переліком корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженим Постановою КМУ від 12.12.1994 № 827.

Коментована стаття 262 встановлює