Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

підрозділів Міністерства екології та природних ресурсів) стаціонарних джерел забруднення з урахуванням фактичних викидів. Дані про фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин вказуються на основі даних первинної документації бухгалтерського обліку, зокрема журналів обліку за формами ПОД-1 «Журнал обліку стаціонарних джерел забруднення та їх характеристик», ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів з метою охорони атмосферного повітря», ПОД-3 «Журнал обліку роботи газоочисних та пиловловлюючих установок».

У разі відсутності у суб'єкта господарювання дозволу на викиди із зазначенням назв забруднюючих речовин він може самостійно їх визначати для заповнення декларації.

У випадку, якщо стаціонарне джерело забруднення — це промислова, сільськогосподарська, будівельна та інша техніка, для роботи двигунів якої використовується бензин або газойлі (паливо дизельне), назви та обсяги викидів забруднюючих речовин можна визначити на основі Методики розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від транспортних засобів, затвердженої наказом Держкомстату від 13.11.2008 р. № 452.

У разі встановлення податковими органами заниження податкового зобов’язання до суб’єкта господарювання застосовуються штрафні (фінансові) санкції, закріплені в ст. 123 ПК України.

У ПК України не передбачено санкцій за понаднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря[305]. Але якщо такі викиди мають місце, суб’єкт, який їх допустив, відшкодовує державі збитки, які розраховуються на основі методики, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» № 639 від 10.12.2008 р.

Порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (викиди без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення) тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до ст. 78 Кодексу про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 р.

Сума податкового зобов’язання з екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, розраховується у додатку 1 до Декларації (по кожному джерелу забруднення) та переноситься (сумарне значення всіх додатків 1) до рядка 1.1.1 Декларації та враховується у рядку 1.1 Декларації[306].

249.4. Розрахунок суми податку здійснюється, виходячи з кількості фактично реалізованого (фактично ввезеного на митну територію України) пального та його виду на підставі ставок податку (наведені в ст. 244 ПК України, для виробників пального ставки — п. 244.1, для імпортерів — п. 244.2) за ці викиди. Сума податку визначається окремо за кожним видом палива за формулою:

Пвп = Пвп1 + Пвп2 + Пвп3 +… + Пвпn = М1 × Нn1 + М2 × Нn2 + М3 × Нn3 +… + Мn × Нnn,

де — М1, М2, М3… Мn — кількість фактично реалізованого (ввезеного на митну територію України) палива відповідних видів 1, 2, 3…п у тоннах;

Нn1, Нn2, Нn3… Нnn — ставки податку в поточному році за тонну 1, 2, 3, n-го виду палива у гривнях з копійками.

Дані про кількість фактично реалізованого пального можна отримати з форм, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України».

Слід зазначити, що одиницями виміру бази оподаткування є тонни, тобто одиниці маси, а фактична витрата палива може вимірюватися як в одиницях маси — тоннах, так і в одиницях об’єму — літрах.

Для правильного обчислення суми збору платники повинні перевести величину фактично реалізованого палива (літри) в одиниці маси (тонни). Маса нафти або нафтопродуктів визначається за формулою:

M = V × у,

де M — маса нафти або нафтопродукту, т;

V — об’єм нафти або нафтопродукту за певної температури вимірювання рівня, тис. м3 / тис. л;

у — густина нафти або нафтопродукту за тією самою температурою вимірювання рівня, кг/м3.

Отже, для переведення величини фактичного обсягу палива (літрів) в одиниці маси (тонни) враховується такий показник, як густина.

Найменування нафтопродуктів, густина, температура, об’єм та загальна маса нафтопродуктів обов’язково повинні зазначатися в товарно-транспортній накладній, до якої за вимогою покупця додається паспорт якості нафтопродукту.

Таким чином, при обчисленні суми податку податкові агенти, які ведуть облік пального в одиницях об’єму — літрах, повинні перевести величину фактичних витрат палива (літри) в одиниці маси (тонни) з урахуванням густини нафтопродукту, зазначеної в товарно-транспортній накладній або паспорті якості нафтопродукту.

При придбанні палива (бензину, дизельного пального, зрідженого нафтового газу, стисненого природного газу) не за масою, а за об’ємом та за відсутності сертифіката на партію палива для обчислення податку визначити обсяги використаного пального у тоннах платники можуть згідно з Методикою № 452, що затверджена Держкомстатом України від 13.11.2008 р. Даною Методикою № 452 наведено такі коефіцієнти переведення величини фактичних витрат палива (літрів) у вагові одиниці (тонни):

— для бензину — 0,74 кг/л;

— для газойлів (дизельного палива) — 0,85 кг/л;

— для газу скрапленого — 0,55 кг/л;