Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941–1944 роки) - Іван Дерейко

337. Abbot P., Thomas, N. Partisan Warfare 1941–1945. — London: Osprey, 1983. — 48 р.

338. Angolia J., Schlicht A. Uniforms and Traditions of German army, 1933–1945. — Vol. 1–3. — San Jose (Calif.): R. J. Bender Pub., 1992. — Vol. 1. — 448 p.; Vol. 2. — 416 p.; Vol. 3. — 448 p.

339. Bender R. J., Taylor H. P. Uniforms, Organization and History of the Waffen-SS. — Vol. 1–5. — San Jose (Calif.): R. J. Bender Pub., 1969. — Vol. 5. — 160 p.

340. Buscher F. Investigating Nazi Crimes in Byelorussia: Challenges and Lessons // Internet: http://muweb.millersville.edu/~holo-con/buscher.html.

341. Cyganski M. SS w ruchu narodowosocjalistycznym i w III Rzeszy 1925–1945. — Poznan, 1978. — 447 s.

342. Dallin A. German Rule in Russia 1941–1945: A Study of Occupation Policies. — London, N. Y.: McMillan, 1957. — 695 p.

343. Dean M. Collaboration in the Holocaust: Crimes of the Local Police in Belorussia and Ukraine, 1941–44. — N. Y.: St. Martin’s Press, 2000. — 268 p.

344. Hamsik D. Drugi clowiek Trzeciei Rzeszy. — Warszawa, 1991. — 342 s.

345. Heike W. -D. Sie volten die Freiheit. Die Geschichte der Ukrainischen Division 1943–1945. — Dornheim/H, o. D. — 375 p.

346. Jurado C. C. Foreign Volunteers of the Wehrmacht. — London: Osprey, 1983. — 48 р.

347. Littlejohn D. Foreign Legions of the Third Reich. — Vol. 1–4. — San Jose (Calif.): R. J. Bender Pub., 1987. // Vol. 4.: Poland, Ukraine, Bulgaria, Romania, Free India, Estonia, Latvia, Lithuania, Finland, and Russia. — 320 p.

348. Littlejon D. The Patriotic Traitors. A History of Collaboration in German— occupied Europe 1940–1945. — London, 1972. — 534 р.

349. Longworth P. The Cossacks. — London: Constable, 1969. — 409 р.

350. Mader J. Hitlers Spionagegenrale Sagen Aus. — Berlin: Verlag der Nation, 1983. — 304 p.

351. Majewski R. Waffen-SS — mity i rzeczywistosc. — Wroclaw, 1983. — 294 s.

352. Reitlinger G. The House Built on Sand. The Conflicts of German Policy in Russia 1939–1945. — London: Weidenfeld, 1960. — 459 p.

353. Reitlinger G. The SS: Alibi of a Nation. 1922–1945. — N. Y.: A Da Capo Press, 1989. — 502 р.

354. Roszkowski W. Historia Polski 1914–1996. — Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1997. — 469 s.

355. Smal-Stocki R. The Captive Nations. — N. Y., 1966. — 470 р.

356. Watt D. Nazi Political Warfare: Persuasion and Subversion. // Carr, W., Cecil, R. & oth. Hitler’s War Machine — N. Y.: A Salamander books, 1975. — C. 213–232.

357. Windrow M., Burn J. The Waffen SS. — London: Osprey, 1995. — 48 р.

358. Gegenüberstellung der bisherigen (links) und der neuen (rechts) Bezeichnungen (30.Nov.42) // O. K.H./Gen. St.d. H./Org. Abt. (II) Nr. 5920/42 g. Kdos. v. 30. Nov. 42. Документ U. S. National Archive, мікрофільм T-78-413, кадр 996, наданий Джейсоном фон Зернеком, доступний в Інтернеті за адресою: http://www.angelraybooks.com/diewehrmacht/heer/ot.htm.

359. Kriegsgliederung der Landeseigene Verbande — Heeresgruppe Sud // Oberkommando der Heeresgruppe Sud // Abt. Ia Nr. 1315/43 v. 30. Apr. 43, Geheim. Документ U. S. National Archive, мікрофільм T-78-413, кадр 1008, наданий Джейсоном фон Зернеком, доступний в Інтернеті за адресою: http://www.angelraybooks.com/diewehrmacht/heer/ot.htm.

360. Schematische Gliederung der landeseigenen Verbände // OKH/Gen. St.d. H. / General der Osttruppen / Nr 406/43 gKdos. Stand vom 22.Nov.43. Документ U. S. National Archive, мікрофільм T-78-413, кадр 1286, наданий Джейсоном фон Зернеком, доступний в Інтернеті за адресою: http://www.angelraybooks.com/diewehrmacht/heer/ot.htm.

Наказ командувача 444 охоронної дивізії Вермахту про створення української допоміжної поліції

444 охоронна дивізія

відділ VII і Іу № 145/41

Штаб-квартира, жовтень 1941

Польовим і міським комендатурам

Допоміжна поліція

До отримання наказу про цілі і завдання української допоміжної поліції даємо тимчасову інструкцію про українську допоміжну поліцію в районі дій дивізії.

1. Українська допоміжна поліція є громадською організацією, що перебуває в розпорядженні бургомістра. Поліція є виконавчим органом бургомістра для вирішення його завдань, особливо тих, які ставлять йому німецькі збройні сили через місцеві польові і міські комендатури.

Цю організацію слід називати «допоміжною поліцією», а не міліцією чи службою підтримання внутрішнього порядку, тому що це викличе непорозуміння серед населення стосовно завдань і цілей допоміжної поліції.

2. Основною метою допоміжної поліції є вирішення завдань, поставлених старостами для забезпечення порядку в межах старостатів, особливо по виловлюванню комуністичних і злочинних елементів. Осіб, затриманих поліцією, доставляти в міські комендатури.

Крім цього, допоміжна поліція проводить основні заходи бургомістра: боротьбу із спекуляцією і порушниками цін, загородження отруєних колодязів, перевірку якості продуктів на базарах.

Міська комендатура, уповноважена видавати накази допоміжній поліції на території свого старостату, не повинна при цьому порушувати підпорядкованості поліції бургомістру і наявному для цих завдань заступнику. Інші військові організації використовувати тільки у випадку небезпеки.

Чисельність допоміжної поліції не повинна перевищувати 1 % населення, при цьому найменша військова одиниця допоміжної поліції в одному старостаті становить 1 начальника і 5 рядових поліцаїв.

Загальне озброєння — гвинтівки. Стріляти можна тільки у випадку необхідності.

Мінімум гвинтівок в одній одиниці — не менше 2–3. Спорядження — на одну гвинтівку 5 патронів.

3. За організацію і підготовку допоміжної поліції відповідальні міські комендатури.