Мати чи бути? - Еріх Зелігманн Фромм

Усе це має надзвичайно важливі політичні наслідки: соціалізм, проголошуючи визволення всіх класів і прагну­чи створити безкласове суспільство, безпосередньо звер­тався до «робітничого класу», тобто до людей, зайнятих фізичною працею; а сьогодні робітничий клас є менш чис­ленним (відносно), ніж століття тому. Щоб здобути владу, соціал-демократичні партії мають завоювати голоси ба­гатьох представників середнього класу, і для досягнення цієї мети соціалістичним партіям довелося викинути зі своїх програм соціалістичні ідеї та додати пропозиції лібе­ральних реформ. Разом з тим, назвавши робітничий клас важелем гуманістичних перетворень, соціалізм викликав неминучу протидію з боку всіх інших класів суспільства, представники яких відчули, що робітники можуть позба­вити їх власності та багатьох привілеїв.

У наші дні заклик до створення нового суспільства сягає всіх, хто страждає від відчуження, хто працює за наймом і чиїй власності ніщо не загрожує. Інакше кажучи, він зачіпає інтереси не меншості населення, а більшості. Цей заклик не загрожує власності; щодо прибутків, то в новому суспільстві життєвий рівень бідних підвищиться. Висока заробітна плата керівних працівників не має зни­зитися, але, як можна припустити, за нової системи вони самі не захочуть бути символом минулих часів.

Більше того, ідеали нового суспільства долають усі партійні бар'єри: моральні та релігійні ідоплп пг птрмти ли своєї цінності для багатьох коиоерішторіи (Кммлср іш зиває їх «консерваторами цінностей»), це ж стосується лібералів і «лівих». Кожна політична партія експлуатує ви­борців, переконуючи їх у тому, що саме вона представляє суто гуманістичні цінності. Насправді ж усі політичні пар­тії утворюють два табори: байдужих і небайдужих. Якби всі, хто входить до другого табору, відмовилися від гасел своїх партій і усвідомили спільність мети, то ймовірність змін у суспільстві набагато б зросла, тим більше з огляду на те, що прихильність більшості громадян до партій і їхніх слоганів дедалі слабшає. Сьогодні людям дуже потрібні ті, хто мають мудрість, переконання і сміливість, щоб діяти відповідно до своїх переконань.

Хоч як обнадіюють перераховані вище чинники, од­нак шанси цих вкрай потрібних суспільних перетворень лишаються незначними. Наша єдина надія полягає у при­вабливості нових ідей, що здатні надати сили й енергії людству. Нема сенсу пропонувати ту чи іншу реформу, якщо вона у підсумку не здатна змінити системи, якщо вона не має спонукальної сили потужної мотивації. «Уто­пічна» мета реалістичніша за «реалізм» нинішніх керівни­ків. Нове суспільство і нова Людина можуть постати лише в тому випадку, якщо старі мотивації вилучення прибутку і завоювання влади буде замінено на нові: бути, віддава­ти, розуміти; якщо на зміну ринковому характеру прийде характер продуктивний і люблячий, а на зміну кіберне­тичній релігії — новий, радикально гуманістичний дух.

Для тих, хто не є глибоко віруючим, справді вирі­шальний момент — це залучення до гуманістичної «релі­гійності» без релігії, без догм та інститутів церкви, шлях до якої торував рух нетеїстичної релігійності від Будди до Маркса. Ми не стоїмо перед вибором між егоїстичним ма­теріалізмом і прийняттям християнської концепції Бога. Соціальне життя в усіх проявах — у роботі, міжособистісних стосунках, дозвіллі — стане виявом «релігійного» духу, і людина не потребуватиме якоїсь окремої релігії. Ця вимо­га нової, нетеїстичної, неінституціональної «релігійності» жодною мірою не є наступом на існування релігії. Однак вона передбачає, що Римська католицька церква, і пере­дусім її бюрократія, має повернутися до духу Свангелія. Що стосується «соціалістичних країн», нема потреби їх «десоціалізувати», але на зміну їхньому фальшивому соціаліз­му має прийти справді гуманістичний соціалізм.

Образ Граду Божого надихав людей пізнього Серед­ньовіччя, що й дало поштовх розквіту тогочасної культури. Розквіт сучасного суспільства пов'язаний із тим, що людей надихав образ Земного Граду Прогресу. Але в нашу добу цей образ перетворився на образ Вавилонської вежі, яка вже починає руйнуватися і під руїнами якої зрештою за­гине весь світ. Та якщо Град Божий і Град Земний — це теза й антитеза, то єдиною альтернативою хаосу є новий синтез: синтез духовних устремлінь пізнього Середньовіч­чя з досягненнями постренесансної раціональної думки і науки. Ім'я цього синтезу — Град Буття.

Бібліографія

У бібліографії містяться всі книги, які було цитова­но в тексті, але не всі джерела, використані при напи­санні цієї книги. Видання, особливо рекомендовані для паралельного читання, позначені однією зірочкою; дві зірочки позначають книги для тих читачів, які обмежені в часі.

1. Aquinas, Thomas. 1953. Summa Theologica. Edited by P. H. M. Christmann. OP. Heidelberg: Gemeinschaftsverlage, F. H. Kerle; Graz: A. Pustet.

2. Arieti, Silvano, ed. 1959. American Handbook of Psychiatry, vol. 2. New York: Basic Books.

3. Aristotle. Nicomachean Ethics. Cambridge: Harvard University Press, Loeb Classical Library.

4. *Artz, Frederick B. 1959. The Mind of the Middle Ages: An Historical Survey: A.D. 200—1500. 3rd rev. rd. New York: Alfred A. Knopf.

5. Auer, Alfons. «Die Autonomie des Sittlichen nach Thomas von Aquin» [The anatomy of ethics according to Thomas Aquinas]. Unpublished paper.

6. —. 1975. «1st die Sünde eine Beleidigung Gottes?» [Is sin an insult to God?]. In Theologische Quartalsschrift. Münich: Erich Wewel Verlag.

7. *—. 1976. Utopie, Technologie, Lebensqualitat [Utopia, technology, quality of life]. Zürich: Benziger Verlag.

8. *Bachofen, J. J. 1967. Myth, Religion and the Mother Right: Selected Writings of Jjohann Jakob Bachofen. Edited by J. Campbell; translated by R. Manheim. Princeton: Princeton University Press. (Original ed. Das Mutterrecht, 1861).

9. Bacon, Francis. І620. Novum Organum.

10. Bauer, E. Allgemeine Literatur Zeitung 1843/4. Quoted by K. Marx and F. Engels; q. v.

11. *Becker, Carl L. 1932. The Heavenly City of the Eighteenth Century Philosophers. New Haven: Yale University Press.

12. Benveniste, Emile. 1966. Problemes de Linguistique General. Paris: Ed. Gallimard.

13. Benz, E. See Eckhart, Meister.

14. Blakney, Raymond B. See Eckhart, Meister.

15. Bloch, Ernst. 1970. Philosophy of the Future. New York: Seabuiy Press.

16. —. 1971. On Karl Marx. New York: Seabury Press.

17. *—. 1972. Atheism in Christianity. New York: Seabury Press.

18. Cloud of Unknowing, The. See Underhill, Evelyn.

19. Darwin, Charles. 1969. The Autobiography of Charles Darwin 1809—1882. Edited by Nora Barlow. New York: W. W. Norton. Quoted by E. F. Schumacher; q. v.

20. Delgado, J. M. R. 1967. «Aggression and Defense Under Cerebral Radio Control». In Aggression and Defense: Neural Mechanisms and Social Patterns. Brain Function, vol. 5. Edited by C. D. Clemente and