Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

Законодавством України заборонено виробництво на давальницьких умовах спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Дане обмеження не застосовується при виробництві спирту етилового, коньячного і плодового з давальницької сировини нерезидентами за умови повного вивезення готової продукції за межі митної території України[230].

По-друге, до платників податку віднесено осіб-суб’єктів господарювання (в розумінні ст. 55 Господарського кодексу України), які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

По-третє, платниками акцизного податку визначено фізичних осіб (резидентів чи нерезидентів), які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, які кількісно перевищують величину, визначену митним законодавством України. Зокрема, ст. 253 Митного кодексу України встановлені обсяги та умови ввезення алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митну територію України без акцизного податку, встановленого на імпорт, у кількостях з розрахунку на одну особу[231].

По-четверте, до платників податку віднесено осіб, які здійснюють операції з конфіскованими, безхазяйними підакцизними товарами, такими, які за правом успадкування чи на інших підставах переходять у власність держави. Виходячи з даної норми, до платників податку віднесено осіб, які здійснюють реалізацію вказаних підакцизних товарів (продукції) на підставі рішень судових органів або інших уповноважених державних органів. Умови реалізації такої підакцизної продукції визначені Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, який затверджений Постановою КМУ від 25.08.1998 р. № 1340.

По-пяте, в Кодексі зафіксована норма щодо включення до сукупності платників акцизного податку осіб, які реалізують або передають іншим особам для подальшого використання підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України без сплати акцизного податку на умовах, визначених п. 213.3 ст. 213 Кодексу.

По-шосте, платниками податку визнаються особи, на яких покладено виконання вимог щодо звільнення від оподаткування в частині дотримання таких вимог: митних режимів; цільового використання підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів, на які встановлено нульову ставку податку; звільнених від оподаткування, або які не підлягають оподаткуванню акцизним податком, за умови порушення відповідних норм. Виходячи з норм, визначених пп. 212.1.6-212.1.8 даної статті Кодексу, до платників податку відносяться особи за умови:

— порушення вимог митних режимів, визначених митним законодавством України, з використання підакцизних товарів (продукції) (якщо такі режими передбачали звільнення від сплати акцизного податку (див. п. 213.3 Коментарю до ст. 213 Кодексу);

— допущення нецільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр стовідсоткового спирту або 0 євро за 1 000 кг нафтопродуктів;

— порушення виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), що реалізуються (передаються) для виробництва підакцизних товарів та не підлягають або звільнені від оподаткування;

— здійснення реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного відповідно до п. 213.3 ст. 213 Кодексу.

212.2. Замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують акцизний податок виробнику. Таким чином, безпосередньо обов’язок сплати податку до бюджету покладено на виробника підакцизної продукції (у виробництві якої використовувалася давальницька сировина) у термін, визначений п. 222.1 ст. 222 Кодексу. Власник готової продукції, виготовленої на давальницьких умовах, сплачує податок виробнику (переробнику) не пізніше дня відвантаження готової продукції його замовнику або, за його дорученням, іншій особі.

212.3. Даною нормою запроваджено нову систему реєстрації платників акцизного податку (на відміну від попередньої практики). Передбачено обов’язок інформування органами ліцензування виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних напоїв і тютюнових виробів органів державної податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта господарювання як платника податків. На підставі вказаних даних передбачена реєстрація такого суб’єкта господарювання, як платника акцизного податку.

Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого Постановою КМУ від 14.11.2000 р. № 1698, до таких органів ліцензування належать: у частині ліцензування виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів — Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України, в частині ліцензування імпорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів — Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Органом ліцензування виробництва транспортних засобів визначено Міністерство промислової політики України[232].

Нормою п. 212.3.2 закріплено обов’язок інших суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з підакцизними товарами, за виключенням зазначених вище, щодо реєстрації як платників акцизного податку в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб — підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць (див. п. 223.2 Коментарю до ст. 223 Кодексу), в якому розпочато господарську діяльність.

Під місцезнаходженням юридичної особи розуміється фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління й обліку[233].

При виконанні вимог, визначених коментованою нормою, слід враховувати положення пп. 14.1.24 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та наказу ДПА України від 22.12.2010 р. № 979[234] (щодо специфіки обліку великих платників податків).