Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів
Згідно зі ст. 7 Закону Кабінет Міністрів України щороку встановлює порядок здійснення компенсаційних виплат за знеціненими грошовими заощадженнями у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік. Так, у 2009 році Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 20.05.2009 р. № 481 «Про виплату в 2009 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов’язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР».
Відповідно до таких постанов, зокрема наведеної вище, виплати проводяться всім громадянам-вкладникам у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше 1 000 гривень за одним рахунком кожного вкладника, а спадкоємцям вкладників — у межах залишку проіндексованого вкладу спадкодавця, але не більше 500 гривень.
174.2.2. Зміст поняття «члени сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення» наведено у пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу.
174.2.3. Зміст поняття «нерезиденти» наведено у пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу. Зміст поняття «резиденти» наведено у пп. 14.1.215 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу.
Статтею 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, у якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Згідно зі ст. 1 Закону України від 11.12.2003 р. № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання — це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. При цьому відповідно до ст. 3 цього Закону відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документа із зазначенням адреси житла та до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. У разі коли фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має місце постійного проживання в Україні. У разі коли особа має місце постійного проживання в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. При цьому достатньою, але не виключною умовою для встановлення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи-іноземця є місце постійного проживання членів її сім’ї та/або отримання переважної частини доходу. Відповідно до практики застосування міжнародного, у тому числі європейського, законодавства держава може вимагати від фізичної особи надання доказів отримання принаймні 75 % прибутку (доходу) у цій державі. Пороговий критерій 75 % загального оподатковуваного доходу свідчить про те, що фізична особа отримує основну частину свого прибутку в даній країні і перебуває в подібній до резидентів ситуації.
Згідно з міжнародними нормами при визначенні центру життєвих інтересів ураховуються в сукупності сімейні, соціальні зв’язки, політична, культурна чи інша діяльність, місцезнаходження бізнесу. У разі якщо державу, у якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше ніж 183 дні (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Наявність цієї ознаки має бути документально підтверджена відмітками прикордонної служби про в’їзд (виїзд) в Україну та/або зазначеними у візовій етикетці датами, якими обмежується дозвіл на перебування на території України.
Отже, ставка у розмірі 15 або 17 % від доходу у вигляді вартості успадкованого майна застосовується для спадкоємця резидента, який отримує спадщину від спадкодавця-нерезидента, а також для спадкоємця-нерезидента, який отримує спадщину від спадкодавця-резидента. Причому з метою застосування правильної ставки з податку на доходи фізичних осіб обов’язково слід розраховувати десятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного року, оскільки сума успадкованого доходу, що перевищує цей розмір, буде оподатковуватись за ставкою 17 % (згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ).
Наприклад, вартість об’єкта спадщини становить 15 000 грн. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2011 року становить 941 грн. Десять мінімальних заробітних плат — це 9 410 грн. Отже, отриманий дохід у вигляді спадщини оподатковується таким чином: 9 410,00415 % = 1 411,5 грн. Визначаємо суму перевищення: 15 000 — 9 410 = 5 590 грн. Тепер до суми перевищення застосовуємо підвищену ставку: 5 590417 % = 950,3 грн.
Отже, якщо нерезидент отримує спадщину від резидента, або резидент отримує спадщину від нерезидента, вартість якої становить 15 000 грн, така особа повинна сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб у такому розмірі: 1 411,5 + 950,3 = 2 361,8 грн.
174.3. Відповідно до ст. 1298 ЦКУ для прийняття спадщини спадкоємець має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, на підставі якої йому видається Свідоцтво про право на спадщину. Тобто, податковим періодом (роком), за наслідками якого слід зазначити у річній декларації суму (вартість) одержаної спадщини і сплатити з неї податок на доходи фізичних осіб, є період (рік), у якому одержано Свідоцтво про право на спадщину.
Вартість спадщини відображається у таблиці 1.2 «Доходи, одержані в інших місцях не за місцем основної роботи (за виконання робіт за сумісництвом, за договорами цивільно-правового характеру, за виконання разових та інших робіт, дивіденди, авторські винагороди)» розділу І Декларації про доходи. У першій колонці таблиці відображається прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, від якої отримано спадщину чи подарунок, та реквізити документа, на підставі якого отримано спадщину чи подарунок (договір дарування або свідоцтво про право на спадщину). У третій колонці відображається сума вартості спадщини, а у четвертій — сума утриманого податку на доходи фізичних осіб. Також дані щодо доходу, з якого необхідно утримати податок, зазначаються у п.
