Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів
Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участі професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Норми забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою, мийними та знешкоджувальними засобами розробляються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Порядки видачі спеціального (форменого) одягу та взуття, його переліки та граничні строки використання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
165.1.10. Військовослужбовці строкової служби (у тому числі особи, які проходять альтернативну службу) мають право на грошове або майнове утримання чи забезпечення з бюджету. Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах (п. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу від 08.07.2010 № 2456-VI).
165.1.11. Не включаються в розрахунок загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт. Підлягають оподаткуванню суми надміру витрачених коштів, що отримані платником податку на відрядження або під звіт та не повернуті у встановлений строк (п. 170.9 ст. 170 Кодексу).
165.1.12. Відповідно до ст. 8 Закону України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, що підтверджені за необхідності висновком експертизи, споживач у порядку та у строки, встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний з числа наявного у продавця (виробника) товар.
Відповідно до пояснення норм підпункту 165.1.12 Кодексу потребує обґрунтування й поняття гарантійного строку. Гарантійний строк — строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов’язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв’язку з введенням її в обіг (п. 5 ст. 1 Закону України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»). Не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу вартість товарів, які надходять платнику податку як гарантійна заміна та грошова компенсація вартості товарів, надана платнику податку в разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування, якщо вона не перевищує ціну придбання таких товарів.
165.1.13. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (п. 2 ст. 6 °Cімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-III). Згідно зі ст. 61 Сімейного кодексу об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути:
будь-яке майно за винятком виключеного з цивільного обороту;
заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя; гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за договором, укладеним в інтересах сім’ї;
речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя.
У випадку розірвання шлюбу чи визнання його недійсним зазначені вище об’єкти права спільної сумісної власності подружжя підлягають поділу за рішенням суду або за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України. Вартість об’єктів прав спільної сумісної власності, отриманих внаслідок поділу сторонами — платниками податку, не включаються в розрахунок загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
165.1.14. Згідно з п. 2 ст. 75 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-ІІІ аліменти — це утримання, право на яке має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їх згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі (п. 1 та п. 2 ст. 77 Сімейного кодексу України). Доходи платника податку у вигляді аліментів не включаються в розрахунок загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Виплата аліментів нерезидентом, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є винятком.
165.1.15. Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим розділом Кодексу для оподаткування спадщини (п. 174.6 ст. 174 Кодексу).
165.1.16. Об’єктом відчуження є земельна ділянка (її частина), житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження, що на ній розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (п. 1 ст. 3 Закону України від 17.11.2009 № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). Примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності — перехід права власності на земельні ділянки, інші об’єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду. Вартість отриманої платником податку компенсації відчуженого майна у грошовій чи негрошовій формі не включається в загальний місячний (річний)
