Роки боротьби 1917-1922 рр. на Єлисаветчині. Український погляд. 1917-1918 рр. Початок революційної стихії. Книга перша - Юрій Станіславович Митрофаненко

6) Охрану всех цейхгаузов, казенных учреждений и имущества в городе Новогеоргиевск возложить на Украинские части.

7) Так как полковой комитет до настоящего времени проявляет недоброжелательные отношения к украинскому движению, вследствии чего члены Украинцы были отозваны с комитета, просить командира полка о назначении новых выборов членов в полковой комитет.

8) Настоящую резолюцию объявить населению города Новогеоргиевска и просить всех граждан отнестись спокойно к переживаемым событиям и быть уверенными, что Украинская Рада, идя всегда навстречу населению на родной Украине имеющими достаточными у нее средствами установить порядок и оградить неприкосновенность личности и имущества каждого свободного гражданина.

9) Просить командира полка объявить в приказе об украинизации 8 запасного кавалерийского полка, как об этом вынесено постановление на общем собрании 29 сентября сего года.

10) Предложить всем воинским чинам 8 запасного кавалерийского полка, для которых неприемлемо служить в украинизированных частях, заявить об этом в полковую канцелярию в 3-х дневный срок. Решение это принято единогласно.

Подписали:

Голова Новогеоргиевской Рады Подполковник Адамович

Писарь Рады Корниенко

П.З

Во исполнение настоящей резолюции объявляю 8 запасной кавалерийский полк украинизированным...

П.5

Предписываю всем г. г. офицерам, врачам, чиновникам и воинским чинам, которые не находят возможным по своим взглядам продолжать службу в Украинизированных частях сообщить об этом в 3-х дневный срок в полковую канцелярию.

П.6

Чинам полка, отстраненным от должности в дни Корниловского выступления, вступить в исполнение своих прямых служебных обязанностей с сего числа и об исполнении сего донести мне.

Подлинный подписал:

Командир полка полковник Попов

Верно: полковой адъютант корнет Колнийчук»

Наступного дня збільшовизовані солдати полку на чолі із урядником Бондаревим самовільно залишили Новогеоргіївськ і згодом увійшли до складу Крюківського червоногвардійського загону.

До речі кажучи, станом на початок листопада 1917 року солдати та офіцери полку вже зазнали згубного впливу наслідків «наказу №1» Петроградської Ради Робітничих та Солдатських Депутатів, впровадження якого протягом лічених місяців перетворило потужну російську армію на небоєздатну масу озброєних людей з великим відсотком мародерів та дезертирів. Створені полковий та ескадронні комітети фактом свого існування унеможливлювали дотримання наріжних принципів армійської єдиноначальності та дисципліни.

Поки що ж дестабілізуючим елементом суспільного життя виступали розбійницькі «експедиції» люмпенізованих матросів, які буквально тероризували населення великих міст та вузлових залізничних станцій. У джерелах збереглися відомості про такий собі «Ешелон Анархія», сформований у Херсоні. Особовий склад цього панцерника складався із неприторених шибайголів, для яких ультра-революційні гасла на кшталт «грабуй награбоване!» були зручною ширмою під час «революційних експропріацій». Зокрема, прибувши до Кременчука, керманичі ешелону висунули ультиматум з вимогою надати «контрибуцію» з «контри» в розмірі 11.000.000 карбованців. Лише втручання місцевих більшовиків врятувало кременчуцьких міщан від небезпечних зайд.

У переважній більшості населених пунктів Олександрійського повіту конкретна політична ситуація визначалася специфікою місцевих чинників. За свідченням С. Караміна, загалом у повіті протягом чималого терміну після Жовтневого перевороту Олександрійські земська дума та управа спромоглися утримати громадські процеси під контролем.

Ескалація протистояння між новопроголошеними київським Генеральним Секретаріатом та петроградською Радою Народних Комісарів знайшла відображення у кількох документах Державного архіву Херсонської області. Зокрема, у відозві Президії Херсонської губернської Ради селянських депутатів від 14 грудня 1917 року разом з невдоволенням діями ленінського уряду сусідить різкий протест щодо бойкотування продовольчих поставок до діючої армії з боку керівництва УНР.

В умовах прогресуючої конфронтації двох урядів волосні, повітові та губернські політичні осередки Херсонщини не відзначалися одностайністю політичних уподобань. Більш того, протягом першої декади листопада 1917 року претензії на найвищу владу в губернії висунули Одеський обласний Військово-революційний комітет, Тимчасова Рада Народних Комісарів Херсонської губернії та Губернський революційний комітет Центральної Ради. Якщо до цього додати ворожнечу поміж пробільшовицьки налаштованим губвиконкомом Рад та поміркованим керівництвом Румчероду, стане зрозумілою подальша майже хрестоматійна відокремленість провінційних подій від надважливих соціальних процесів національного масштабу. Специфічною рисою політичного життя окраїнних територій Херсонської губернії слід визнати мізерний вплив нечисленних осередків РСДРП (б). Їхня діяльність до пори, до часу зводилася нанівець завдяки несхитному авторитетові партій ліберального табору і була гальванізована початком активних воєнних операцій 3 боку армій Володимира Антонова-Овсієнка та Михайла Муравйова.

4 січня нового, 1918-го, року один з найактивніших учасників повалення Радянської влади у Ново-Георгіївську полковник Попов відправив до штабу Одеського військового округу телеграму такого змісту:

«— ОДЕССА НОВОГЕОРГИЕВСКА ВОЕННАЯ ОДЕССА 06244 — ВВЕРЕННЫЙ МНЕ ПОЛК УКРАИНИЗИРОВАННЫЙ В ВТОРОЙ ПИДСТАВНЫЙ КИННО-КАЗАЦЬКИЙ ПОЛК тчк СОЛДАТЫ МОЛДАВАНЫ И УКРАИНЦЫ БЕССАРАБСКИЙ ОТДЕЛЬНО ВЫДЕЛЕНЫ И ОТПРАВЛЕНЫ В ГОРОД КИШИНЕВ зпт КРЫМСКИЕ ТАТАРЫ ВЫДЕЛЕНЫ И ОТПРАВЛЕНЫ В ГОРОД СИМФЕРОПОЛЬ зпт ПОЛЯКИ ВЫДЕЛЕНЫ И НА ДНЯХ БУДУТ ОТПРАВЛЕНЫ В РАСПОРЯЖЕНИЕ КОМАНДИРА ПОЛЬСКОГО КОРПУСА тчк ВСЕ ОСТАЛЬНЫЕ НЕ УКРАИНЦЫ УВОЛЬНЯЮТСЯ В ОТПУСКИ ПО ОКОНЧАНИИ КОИХ БУДУТ ЯВЛЯТЬСЯ своим воинским НАЧАЛЬНИКАМ тчк ПОЛКОВНИК ПОПОВ»

За збігом обставин саме цієї днини у Харкові маріонетковий Народний Секретаріат оголосив війну Центральній Раді. На українському обрії виразно постав грізний привид національної усобиці.

Пафосний евфемізм «тріумфальна хода Радянської влади» тільки з певною натяжкою може бути вжитий до насильницького експортування нового соціального ладу на території Олександрійського повіту. Першим і визначальним чинником перемоги прорадянських сил стала військова присутність добровольчих формувань Червоної Гвардії та Червоного Козацтва. 10 (23 за н. ст.) січня 1918 року нечисленний загін у кількості 150 бійців під командуванням Олександра Белінковича вирушив із тільки-но зайнятої військами М. Муравйова Полтави на південь, у кременчуцькому напрямку. Експедиції ставилося за мету сприяти встановленню більшовицької влади на території Херсонщини. Не зустрічаючи серйозного опору, протягом 2-х тижнів червоногвардійці відновили або започаткували роботу десятків місцевих Рад, в тому числі в Херсоні. Очільник загону,