Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

Крім того, згідно з абзацем другим пп. 156.2.1, при визначенні прибутку (як об’єкта оподаткування) до витрат від провадження страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення включаються не тільки прямі витрати, а ще й витрати, які мають бути розподілені між діяльністю страховика за довгостроковими і короткостроковими договорами страхування життя. Сума таких витрат визначається пропорційно до питомої ваги доходу від довгострокового страхування життя та інших договорів страхування життя. На суму цих витрат, відповідно, зменшується величина прибутку від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення;

б) порядок застосування ставки оподаткування щодо прибутку від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення. Ця ставка встановлена пунктом 151.2 статті 151 ПКУ і дорівнює 0 відсотків;

в) вимоги щодо кваліфікації договорів страхування життя як таких, діяльність за якими підпадає під пільгове оподаткування податком на прибуток за ставкою 0 відсотків. Такі вимоги встановлені підпунктом 14.1.52 статті 14 ПК: «договір довгострокового страхування життя — договір страхування життя строком на 5 і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 5 років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов’язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку — роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя»[185] (заборону роботодавцю бути вигодонабувачем за договорами довгострокового страхування життя встановлено з метою запобігання фінансових зловживань з боку роботодавця-страхувальника, у тому числі стосовно застрахованих працівників).

Прибуток від інших договорів страхування життя, які не відповідають зазначеним вимогам, підпадає під загальний порядок оподаткування, передбачений для страховиків з урахуванням особливостей їх діяльності.

156.2.2. Цим пунктом унормовуються податкові наслідки для сторін довгострокового договору страхування життя чи договору з недержавного пенсійного забезпечення у випадку розірвання такого договору протягом перших п’яти років його дії з будь-яких причин до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством (у результаті такого розірвання може відбутися часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед страхувальником (застрахованою особою), та у випадку порушень інших вимог, встановлених цим Кодексом до договорів довгострокового страхування життя.

У таких випадках страхувальник (платник податку на прибуток), який збільшив свої витрати на суму сплачених страхових внесків на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення найманої ним фізичної особи згідно з нормами пункту 142.2 ст. 142 ПК у минулі звітні періоди, зобов’язаний включити до складу своїх доходів за відповідний звітний період суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення у страхувальника податкового зобов’язання з податку, що виникає внаслідок такого збільшення доходів, обчислених з урахуванням суми такого податкового зобов’язання, що розраховується з початку податкового періоду, що настає за періодом, в якому такий платник податку вперше збільшив витрати на суму таких страхових платежів у межах такого договору, до дня подання податкової декларації за наслідками податкового періоду, на який припадає факт такого дострокового розірвання або порушення таких вимог. При цьому викупна сума або її частина, яка повертається платнику податку страховиком, не включається до складу доходів такого платника податку. Тобто ця стаття ПК встановлює правила включення до доходів платника податку попередньо сплачених страхових внесків, що були віднесені до витрат, із нарахуванням у встановленому порядку пені.

Податкові наслідки розірвання довгострокових договорів страхування життя та пенсійного страхування стосуються лише роботодавця-страхувальника, який є платником податку на прибуток. На страховика, з яким було укладено такі договори, податкові наслідки не поширюються.

Абзацем другим пп. 156.2.3 передбачено, що штрафні санкції за заниження об’єкта оподаткування у попередніх звітних періодах на суму сплачених страхових внесків за довгостроковими договорами страхування життя та пенсійного страхування у випадках подальшого розірвання таких договорів як до страховика, так і до страхувальника (платника податку) не застосовуються, оскільки розірвання такого договору не розглядається як правопорушення.

Абзац третій пп. 156.2.3 унормовує порядок поводження сторін довгострокового договору страхування життя, в якому страхувальником є роботодавець, а застрахованою особою виступає працівник, при зміні страхувальника за таким договором. Такий договір, відповідно до абзацу першого пп.156.2.2, не вважається розірваним. Він може передбачати зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи; зміну страховика на нового страховика. Але при цьому така зміна страхувальника повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та застрахованою особою. При виконанні вимог абзацу третього пп. 156.2.3 зазначений договір страхування вважається таким, що відповідає вимогам ПКУ, визначеним пп. 14.1.52 п. 14.1 статті 14 ПКУ.

156.3. Цей пункт встановлює вимоги щодо окремого обліку страховиком доходів та витрат, пов’язаних з отриманням прибутку, що звільняється від оподаткування або оподатковується за ставкою нижчою, ніж визначена у п. 151.1 ст. 151 розділу III ПКУ, тобто нижчою за основну ставку податку — 16 відсотків.

Таким прибутком є оподатковуваний за ставкою 0 відсотків прибуток від страхової діяльності страховика, що здійснює страхування життя, у випадках, встановлених пунктом 156.2 цієї статті.

Крім того, ставки, нижчі за 16