Хто і де зірвав бліцкриг - Федір Трохимович Моргун

Сталіна наші танки й літаки залишилися не заправленими пальним, без боєприпасів, які зберігалися на базах і не доставлялися екіпажам. Багато командирів були в тривалих відпустках, а льотчики, танкісти й піхотинці на недільний день 22 червня одержали звільнення.

В. Кардашев у своїй книзі «Рокосовський» повідомляє, що «в суботу 21 червня командир 9-го механізованого корпусу проводив розбір командно-штабного нічного корпусного навчання. В неділю, здавалося, можна було б і відпочити. Рокосовський запропонував командирам дивізій зранку відправитись на риболовлю. З цим і розійшлись».

Безвідповідальна позиція Сталіна зв'язала по руках наш Генштаб у Москві й командирів у прифронтових військах.

У цьому була головна причина великих успіхів наступаючих німецьких військ. їхні танки, машини й літаки заправлялись нашим пальним, яке дісталося гітлерівцям після оволодіння нашими базами постачання в перші ж години й дні війни. Гальдер у своєму щоденнику повідомляє, що тридцять відсотків потреби в пальному німці одержали за рахунок трофейного, захопленого в прикордонних районах Білорусії і Прибалтики. Уже через кілька днів командуючий авіацією Білоруського фронту, переконавшись, що його авіація не була піднята в повітря для відсічі ворожим літакам, а практично розгромлена на аеродромах, застрелився.

До 10 липня тільки в Білорусії на Західному фронті німці знищили і взяли в полон 340 тисяч бійців і командирів Червоної Армії, знищили й захопили понад 8 тисяч гармат і більш ніж 4 тисячі наших танків (ж. «Наука и жизнь», 1995, №1,с. 15).

Щоб усвідомити кількість цих утрат, читач повинен знати, що в усій гітлерівській армії, котра здійснила зухвалий напад, було лише 3200 танків, а наша армія мала тільки в західних військових округах понад 20 тисяч танків. Відомий російський письменник-публіцист і історик Карем Раш у газеті «Завтра» (№ 431) у статті «На російському напрямі» доводить, що «перед війною в СРСР було більше танків, ніж у всіх країн земної кулі разом узятих — біля ЗО тисяч одиниць. Більшу частину з них (24 тисячі) німці захопили, а решту підбили». При цьому наші танки і гармати багато в чому переважали німецькі. До початку війни в Червоній Армії було 2 тисячі танків Т-34 і КВ, а у вермахту не було жодного танка такого класу.

Гальдер у своїх спогадах жалкує, що «організувати збір трофейного майна дуже важко через величезну протяжність полів битв і абсолютну недостатність для цього сил і засобів...». Станом на 9 жовтня 1941 року німецькі війська, розташовані в глибоких тилових районах Європи, взяли на озброєння 1110 трофейних танків (С. Ф. Гальдер. Военный дневник. — М.: Воениздат, 1971, т. 3, с. 26).

БОЇ НА УКРАЇНІ БІСЯТЬ ГІТЛЕРА

Німецькі групи військ «Центр» і «Північ» план «Барбаросса» виконували успішно. Але зовсім не так розвивалися бойові дії могутнього німецького угруповання «Південь». Командуючий Південно-Західним фронтом генерал-полковник Кирпонос, маючи заборону Сталіна приводити війська в бойову готовність напередодні війни, на свій страх і ризик дав команду терміново готуватися до опору в разі нападу противника. У результаті, з першої години агресії німецько-фашист-ські війська одержали відсіч на багатьох ділянках фронту.

Я знав учасників боїв за Перемишль, яким німці спочатку оволоділи, а 23 червня були розгромлені нашими контратакуючими військами під командуванням генерала Власова, які відбили це старовинне місто у ворога. По всьому фронту зав'язувалися тяжкі бої, наші відчайдушно захищалися, завдаючи противнику втрат і стримуючи натиск танкових колон Клейста.

Німці, кидаючи в бій все нові й нові дивізії та корпуси при підтримці великої кількості авіації, хоча й просувалися вперед, але темпи були значно нижчі від запланованих. Під Бродами, в районі Дубно й Луцька зав'язалися тяжкі кровопролитні танкові битви й артилерійські дуелі. Ви-муштрувані німецькі вояки нічого подібного не знали ні в походах по Польщі, ні в боях у Франції.

Наведу тут надзвичайно цікаві, точніше, вражаючі повідомлення М. С. Хрущова, котрий у той час перебував на фронті у військах Кирпоноса:

♦На ділянці КОВО (Київський Особливий військовий округ) у перші дні війни склалося тяжке, але зовсім не катастрофічне становище. Ми мали в резерві два танкових корпуси, а армія Конєва повинна була ось-ось почати розвантажуватися. За вказівкою Ставки ми вирішили завдати контрудару по наступаючих німецьких військах, кинули туди наші механізовані корпуси. Мені не було відомо, хто командує німецькими танковими з'єднаннями, але ми вважали, що на ті два механізованих корпуси справляться з ними і ми відновимо становище.

У цей час прибув Конєв у КОВО, його армія розвантажилася, ми були дуже раді, що одержали резерв. Цю армію ми зараз же націлили в напрямку на Броди. Проте, як тільки його армія ввійшла у зіткнення з противником, надійшов дзвінок від Сталіна: ♦Негайно повантажити армію Конєва і сприяти якнайшвидшому відправленню в розпорядження Москви». Тут я став просити залишити армію Конєва нам. ♦Якщо армія Конєва залишиться, то в нас є впевненість, що ми стабілізуємо становище в напрямку Броди і тим самим змусимо противника перейти до оборони. А може, нам удасться його і розбити». Так, ми думали тоді скоро розбити німців. Це було не просто бажання, ми вірили в Це. А через деякий час — знову дзвінок від Сталіна: ♦Негайно повантажте армію Конєва». Вона вже вела бойову операцію, але відданий наказ, і вона відбула» (Н. Хрущев. Воспоминания. — М.: Вагриус, 1997, с. 96—97).

В цій же книзі Хрущов детально описує, що Сталін у травні і червні на тривалий період «прив’язав» Хрущова і першого секретаря ЦК Компартії Білорусії Пономаренка до Москви. Усім складом Політбюро йшли багатотижневі, безперервні, безпробудні щоденні пиятики. Генштаб Червоної Армії був надійно привчений вірити Сталіну абсолютно в усьому, в тому числі, що війни з Гітлером не буде.

Нашим історикам давно пора сказати народу правду: керівництво партії й держави пиячило, а Генштаб і багато вищих військових чинів підлабузнювалися до Сталіна і байдикували. А тим часом німецьке командування проводило неймовірну роботу для підготовки своїх військ до агресії, уважно спостерігало за нашими прикордонними військами й арміями в глибині радянської території.

І ось грянула війна.

Танки, артилерія і піхота Гітлера атакували наші війська по всій лінії кордону. Фашистські літаки бомблять Львів, Мінськ, Ригу, Севастополь, Київ і сотні інших міст Радянського Союзу, а Сталін вимагає «не відповідати вогнем». Хрущов цю поведінку вождя пояснює по-своєму: «Це була дивна вказівка, а пояснювалася вона так: можливо, там якась диверсія місцевого командування німецьких військ або якась провокація, а не виконання директиви Гітлера».

Винятково цікаві повідомлення М. Хрущова і про хід боїв, особливо про дії Сталіна стосовно могутньої армії Конє-ва і танкового корпусу Рокосовського.

Якби