align = "left" >Збиток за підсумками минулого податкового року 150.1 Декларація минулого податкового року 40 Втрати у результаті уцінки активів 152.12 Аналітичні дані за субрахунками 946 «Втрати від знецінення запасів», 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» 41 Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у певних осіб за цінами, які вищі за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання 153.2.2 Розрахунок 153.2.3 42 Збиток фактора за кожною збитковою операцією факторингу 153.5 Аналітичні дані за рахунком 94 «Інші витрати операційної діяльності» 43 Збиток від договорів управління 153.13.4 Аналітичні дані за рахунком 94 «Інші витрати операційної діяльності» 44 Сумнівна кредиторська заборгованість 159.1.2 Аналітичні дані за рахунками 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями» 45 Витрати, пов'язані з виконанням договорів, які передбачають здійснення оплати на користь резидентів з офшорним статусом понад 85 % 161.2 Розрахунок
Абзацем другим та третім пункту 152.3 статті 152 ПКУ регламентується новий порядок (який набирає чинності 01.01.2012 року) формування податкової звітності з податку на прибуток підприємств. Відповідно до нього платники податку разом з відповідною податковою декларацією (форма якої встановлена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства») подають органу державної податкової служби перелік доходів та витрат такого платника податку в розрізі всіх контрагентів — платників єдиного податку, до якого включаються операції, здійснені таким контрагентом. Іншими словами платник податку на прибуток, який здійснює будь-які операції з купівлі-продажу товарів, робіт, послуг із суб’єктами підприємницької діяльності — платниками єдиного податку, зобов’язаний до декларацій з податку на прибуток (квартальних та річної) додати перелік всіх таких контрагентів із розшифровкою здійснених операцій.
Окремий додаток до декларації чи окрема форма звітності буде встановлена центральним органом державної податкової служби за погодженням з МФУ (відповідно до п. 46.5 статті 46 ПКУ).
Також в абзаці третьому коментованого пункту зазначається, що форма та порядок складання переліку доходів та витрат встановлюються у порядку, визначеному статтею 46 цього Кодексу (див. коментар до даної статті). Оскільки законодавець прирівнює таку форму до податкової декларації (розрахунку), то відповідальність за своєчасність та правильність подання податкової звітності буде нести платник податку, визначений у статті 47 ПКУ, відповідно до статті 120 глави 11 розділу ІІ ПКУ (див. коментар до даної статті).
152.4. Відповідно до пп. 133.1.5 п. 133.1 статті 131 ПКУ платниками податку є відокремлені підрозділи (за винятком представництв), які створюються суб’єктами господарювання — юридичними особами, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. У абзаці 2 цього ж підпункту визначено представництво платника податку як відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, крім пасивних доходів.
У пп. 14.1.30 п. 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що відокремлені підрозділи розуміються у значенні, наведеному у Цивільному кодексі України. Стаття 95 ЦКУ регламентує можливість створення відокремлених підрозділів юридичної особи у вигляді філій та представництв. Відомості про них обов’язково вносяться до єдиного державного реєстру. Різниця між філією і представництвом полягає в обсязі й характері функцій цих підрозділів. Якщо філія здійснює всі або частину функцій юридичної особи, то представництво лише здійснює представництво та захист її інтересів.
Тому, фактично, відокремленим платником податку можуть виступати тільки філії і тільки ті, які розташовані на території іншої, ніж головне підприємство, територіальної громади
