Філософія: Навчальний посібник. - Олександр Михайлович Кривуля

Ноосфера - поняття, яке містить у собі ідею про необхідність з боку об’єднаного людства раціональної організації взаємовідносин суспільства і природи.

Онтологія (лат. ontologia від грець. оντος - суще, те, що існує + λόγος - вчення, наука) - розділ філософії, який вирішує найбільш загальні питання буття, такі як його форми, структура, властивості, простір, час, рух тощо.

Опис - система фіксування даних спостережень або експериментів за допомогою прийнятих у науці позначень.

Патристика (від лат. patres - батьки, «батьки церкви») - період у розвитку середньовічної філософії, коли християнська релігія отримала легітимність і державну підтримку. Патристика пов’язала християнську ідеологію з філософією та сформувала екзегетичний метод філософування.

Плюралізм (лат. pluralis - численний) - філософська система, згідно з якою існує декілька або безліч незалежних один від одного начал буття.

Покоління (генерація) - група людей однієї вікової фази.

Політика - діяльність, що спрямована на досягнення і реалізацію влади, яка розповсюджується на все суспільство.

Право - форма свідомого упорядкування суспільного життя шляхом надходження від легітимної і єдиної для всього суспільства інстанції (держави) норм і приписів імперативного характеру, їх повсюдного систематичного примусового впровадження нею й контролю за їх дотримуванням усіма без винятку членами суспільства.

Природа. У філософії поняття природи вживається у декількох смислах. У широкому природа є те ж саме, що й матерія. Цей смисл природи охоплює собою і суспільство. У більш вузькому значенні природа є безпосереднім об’єктивним середовищем, в якому розгортається людська історія, те, з чим стикається людина повсякчасно. Додатковий смисл «природи» вбачають у випадку підкреслення сутності чого-небудь (напр., «природа людини»).

Природне середовище - та частина природи, яка оточує людей і впливає на них, та на яку вони самі впливають своєю виробничою діяльністю. До другої половини XX ст. вживався термін географічне середовище у смислі частини природи, а саме географічної оболонки Землі, в якій розгортається історичний процес. Нині узвичаївся термін «природне середовище», оскільки географічна оболонка, як показав технічний прогрес, вже не обмежує просторові межі людської діяльності.

Проблема стосовно науки означає суперечність між новими фактами і пояснювальними можливостями старої теорії.

Простір - спосіб співіснування предметів, коли вони скоординовані один поруч з іншим, розташовані один біля другого.

Реалізм (лат. realis - дійсний) - філософська позиція у часи середньовіччя, яка приписувала справжнє існування лише загальним поняттям, універсаліям.

Реальність - поняття, яким підкреслюється наявне буття, буття актуальне, дійсне, на відміну, скажімо, від буття потенційного, або вже втраченого.

Самсара — термін давньоіндійської філософії, означає вічний колообіг життя та смерті. Метою життя має стати внутрішнє звільнення від цього колообігу.

Свідомість - У широкому значенні це поняття виражає всі властиві людині психічні процеси, і тому можна стверджувати, що духовне здійснюється в людині як свідомість. У більш вузькому значенні свідомість означає тільки вищу форму духовного осягнення людиною себе і навколишнього світу, тобто розум і мислення.

Світ - деяка цілокупність явленої людям дійсності.

Світогляд - система загальних поглядів на світ і місце людини у ньому, на ставлення людини до тієї дійсності, що оточує її, та до самої себе; це найбільш узагальнені погляди на сенс життя та цілі людської життєдіяльності.

Система - об’єкт, що характеризується цілісністю, організованістю, наявністю інформаційних потоків та зв’язків, що творять цілісність.

Скептицизм - філософська школа доби еллінізму, засновник Піррон (бл. 360-275 р. до н. е.).

Смисл життя - змістовна наповненість життя, розуміння людиною свого призначення в світі, цільова спрямованість, ціннісна орієнтованість, те, заради чого їй варто проживати власне життя.

Соліпсизм (від лат. solus - тільки один + іpse - сам) - філософська позиція, що за єдину реальність визнає тільки мислячого суб’єкта.

Софізм (грець. σόφισμα - хитрість, виверт) - помилковий умовивід, складений так, що на перший погляд видається правильним. У давньогрецькій філософії софізми використовувались для отримання перемоги у дискусіях за будь-яку ціну.

Софісти - ті давньогрецькі філософи («вчителі мудрості»), які вважали знання відносним, заперечували об’єктивність істини, використовували софізми.

Соціальна норма - форма презентації суспільних відносин на рівні поведінки людей.

Соціальна реальність - сукупна діяльність людей та її прямий і побічний загальний результат.

Соціальна філософія - частина філософського знання, яка спеціально і з найбільш загальних позицій досліджує якісну своєрідність суспільства, структуру та взаємозв'язок різних компонентів суспільного цілого.

Соціальне - (від лат. socius - загальний, спільний; той, що знаходиться в союзі) сумісне, спільне, сукупне, яке передбачає також зазначення видів сукупності з точки зору суб'єктів спільної діяльності, типів взаємодії, результатів діяльності, відображення вказаної сукупності в свідомості людей.

Соціальний порядок - усталені типи узгоджених взаємодій людей, урегульованих стихійно сформованими або свідомо встановленими правилами.

Спостереження - цілеспрямоване сприйняття об'єкта наукового дослідження, що здійснюється безпосередньо або за допомогою приладів.

Стоїцизм - філософська школи доби еллінізму, засновник Зенон (333-262 р. до н. е.).

Структура - (з лат. structura - споруда; улаштованість, порядок) сукупність усталених зв'язків об'єкта, що забезпечують його оформленість як даного, тотожного собі.

Субстанція - у широкому значенні означає самодостатню кінцеву основу (сутність, підставу, причину) існуючого. У менш широкому це поняття стосується субстратної основи, носія фундаментальних властивостей сущого певного роду.

Суспільні відносини - спосіб сукупного взаємозалежного буття певних груп людей, сутність якого (цього способу) зводиться до наявності для них реальної можливості вступити з необхідністю у актуальний взаємозв'язок через діяльність та її продукти.

Суспільство - системна єдність соціальних результатів діяльності людей.

Теодицея (лат. theodicea - виправдання Бога, від грець. θεός, «бог» + грець. δίκη, «справедливість») - релігійно-філософська доктрина, що виправдовує благість Бога, не дивлячись на наявність у світі зла.

Теорія (від грець. θεωρρία - споглядання) - це достовірне, істинне знання, що існує як певна система логічно пов'язаних висловлювань щодо суттєвих зв'язків тих чи інших сторін дійсності.

Традиція - механізм відтворення соціальних інститутів і норм, при якому їх підтримка