Філософія як історія філософії: Підручник - Колектив авторів

Чижевський працював у сфері вивчення етнонаціональних характеристик філософського знання. Його праці значною мірою збагатили українську історико-філософську думку XX ст., що слід особливо наголосити з огляду на майже непереборні труднощі подібних досліджень у тогочасній Україні з її колоніальним статусом «радянської соціалістичної республіки». Рекомендована література

Бердяев Николай. Самопознание. — М., 1990.

Бичко А. К., Бичко I. В. Феномен української інтелігенції. — К., 1995.

Бычко И. В. Познание и свобода. — М., 1969.

Копнин П. В. Диалектика как логика и теория познания. — М., 1973.

Копнин П. В. Диалектика. Логика. Наука. — М., 1973, Логика научного исследования. — М., 1965.

Попович М. В. Нариси з історії української культури. — К., 1998.

Табачковський В. Г. Ми у філософії чи філософія в нас? // Філос. думка. — 1998. — № 4—6.

Хвильовий Микола. Памфлети // Твори : у 2 т. — К., 1991.

Человек и мир человека. — К., 1977.

Шинкарук В. І. «Хрущовська відлига» і нові тенденції в дослідженнях Інституту філософії АН України в 1960-х роках // Філос. думка. — 1998. — № 4—6.

Юринець В. Філософсько-соціологічні нариси. — X., 1930.

ПІСЛЯМОВА

Світ, котрий вимальовується у постструктуралістських та постмодерністських концепціях, являє собою світ людини, де значне місце займає культура. Саме аналізу процесів, що відбуваються у культурі постмодерну, у житті постмодерної людини й присвячена пропонована книга.

У той же час не можна повністю пристати на думку Ф. Джеймісона, котрий стверджував, що природа у постмодерну епоху зникає разом з процесом модернізації і вже не має ніякого впливу на життя людини, адже сама природа є тією засадничою основою, з лона якої виходять і людина, і людська історія, і людська культура. Простеживши філософські побудови постструктурно-постмодерного виміру ми впевнилися у тому, що вічні проблеми філософської рефлексії — Природа, Буття, Людина займають у них чільне місце.

Примечания
1

Sartre J. -P. L’etre et le neant. Paris, 1943. — P. 60.

(обратно) 2

Sartre J. -P. L’etre et le neant. Paris. — P. 42.

(обратно) 3

Блок М. Апология истории. М., 1973. — С. 104

(обратно) 4

Гайденко П. П. Экзистенциализм и проблема культуры. — М., 1963. — С. 66.

(обратно) 5

Ясперс К. Истоки истории и ее цель // Смысл и назначение истории М., 1994. — С. 49

(обратно) 6

Л. Шестов називає позицію К’єркегора специфічним тином філософування — «екзистенційною філософією — філософією, що шукає істину не в Розумі з його обмеженими можливостями, а в Абсурді, що не знає обмежень». (Шестов Л. Киркегард — религиозный философ // Киркегор С. Наслаждение и долг. К, 1993 С. 437).

(обратно) 7

Камю А. Міф про Сизіфа // Камю А. Вибр. твори : у 3 т. — X., 1977. — Т. 3. — С. 15

(обратно) 8

Парадигма — від грец. «зразок», «форма» — відпочатковий зразок впровадження певної системи чи процедури.

(обратно) 9

Шлемкевич М. Душа і пісня // Українська душа. К., 1992. — С. 101—102.

(обратно) 10

Материалисты Древней Греции : Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура. — М., 1955. — С. 61.

(обратно) 11

Філія (грец. «любов») — інтерпретуюча енергія з’єднання часткового у загальне. Термін, яким Емпедокл позначав енергію, що з’єднує чотири «корені буття» у єдиний світ.

(обратно) 12

Платон. Государство // Соч. : в 3 т. — М., 1971. — Т. 3. — Кн. 1. — С. 321.

(обратно) 13

Трансуранія — буквально «місце над небом, над Космосом», позбавлене локальності (просторовість, позачасовість); тотожне пізнішому грецькому терміну «утопія» (від грец. «у» — немає і «топос» — місце, тобто місце, якого не існує).

(обратно) 14

Богомолов А. С. Античная философия. — М., 1985. — С. 329.

(обратно) 15

Майоров Г. Г. Цицерон как философ // Цицерон. Философские трактаты. — М., 1985. — С. 9.

(обратно) 16

Біблія. Рим., 10, 12; Гал., 3, 28.

(обратно)