Конституція України. Науково-практичний коментар - Колектив авторів

Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначається Конституцією України (статті 55,85, 101, 150), законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про місцеві державні адміністрації», «Про державну службу», «Про звернення громадян», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про біженців», Кримінальним кодексом України, Кримінально-виконавчим кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Цивільним процесуальним кодексом України, Регламентом Верховної Ради України, іншими актами чинного законодавства.

Коментуючи зміст ст. 101 Конституції України, слід відзначити, що діяльність Уповноваженого спрямована в першу чергу на системне, постійне і всебічне забезпечення прав і свобод людини, захист законних інтересів людини в її взаємовідносинах з органами державної влади й органами місцевого самоврядування. Метою відповідної діяльності Уповноваженого є захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; забезпечення поваги до конституційних прав і свобод людини з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб; запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню; сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини у відповідність до Конституції України, міжнародних стандартів у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва у сфері захисту прав і свобод людини; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу. При цьому універсальність інституту Уповноваженого полягає в тому, що здійснюваний ним парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини поширюється не лише на громадян України, а й на іноземців, осіб без громадянства та біженців, які законно перебувають на території України.

Реалізація Уповноваженим зазначеної мети передбачає високий ступінь легітимності його повноважень, який досягається, з-поміж іншого, завдяки чіткій процедурі його призначення та звільнення з посади парламентом, що відповідає європейській практиці формування інституту омбудсмана. Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посад и Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Термін його повноважень складає п’ять років і починається з дня складення ним присяги на сесії Верховної Ради України.

Пропозиції щодо кандидатури чи кандидатур на посаду Уповноваженого вносяться Головою Верховної Ради України або не менш ніж однією четвертою народних депутатів України від конституційного складу парламенту. При цьому кандидатура на посаду Уповноваженого має відповідати вимогам, визначеним у ст. 5 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», а саме: бути громадянином України, досягти на день обрання 40 років, володіти державною мовою, мати високі моральні якості, досвід правозахисної роботи і протягом останніх п’яти років проживати в Україні. Не може обіймати посаду Уповноваженого особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена й не знята в установленому законом порядку.

З метою забезпечення неупередженості діяльності Уповноваженого передбачається, що він не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми їх власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. До того ж Уповноважений не може бути членом будь-якої політичної партії. У разі якщо наведені обставини існують і не усуваються Уповноваженим у десятиденний строк після його обрання Верховною Радою України, він не може бути допущеним до складення присяги. Якщо ж ці обставини виявилися після складення присяги Уповноваженим і набуття ним своїх повноважень, вони мають бути усуненими в десятиденний строк з часу, коли про них стало відомо. Недотримання вимог щодо несумісності посади Уповноваженого з вищевказаною роботою чи діяльністю має своїм наслідком звільнення його Верховною Радою України з посади.

Висування кандидатури для призначення на посаду Уповноваженого здійснюється у двадцятиденний строк з наступного дня після закінчення строку, на який було призначено Уповноваженого, припинення його повноважень чи звільнення, або ж оголошення результатів голосування, якщо Уповноваженого не було призначено. Саме голосування проводиться під час пленарного засідання Верховної Ради України, але не раніш як через десять днів і не пізніше ніж через двадцять днів після закінчення строку висування кандидатур на відповідну посаду. Призначеним на посаду Уповноваженого вважається той кандидат, який отримав більшість голосів від конституційного складу парламенту, про що приймається постанова Верховної Ради України.

Конституційні повноваження Уповноваженого набуваються з дня складення ним присяги. Повноваження Уповноваженого можуть бути припинені як внаслідок настання певних законодавчо визначених обставин, так і в результаті його дострокового звільнення за ініціативою Верховної Ради України. Стаття 9 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» дискретно встановлює, що повноваження Уповноваженого припиняються в разі відмови його від подальшого виконання обов’язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень; набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою; складення присяги новообраним Уповноваженим; смерті особи, яка обіймає посаду Уповноваженого. Підставами ж для прийняття парламентом рішення про звільнення Уповноваженого до закінчення строку, на який його було обрано, є: 1) порушення присяги Уповноваженим; 2) порушення вимог щодо несумісності його діяльності; 3) припинення громадянства України; 4) неспроможність протягом більше чотирьох місяців поспіль виконувати обов’язки Уповноваженого через незадовільний стан здоров’я чи втрату працездатності. При цьому висновок щодо наявності підстав для дострокового звільнення з посади Уповноваженого має надати тимчасова слідча комісія Верховної Ради України.

Для реалізації своїх завдань і функцій Уповноважений наділений законодавчо визначеними повноваженнями, які розкривають зміст його діяльності через систему відповідних прав і обов’язків. Так, Уповноважений наділений широкими правами щодо правотворчої та правозастосовної діяльності в сфері контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини. Зокрема, він має такі права: невідкладний прийом Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем’єр-міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів, Генеральним прокурором України, керівниками інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм їх власності, їх посадовими і службовими особами; бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів, колегії прокуратури України та