Iсторичнi есе. Том 1 - Іван Лисяк-Рудницький
58
“зовсім так, як його колишній товариш зброї, генерал Маннергайм повернувся на службу Фінляндії” — генералу Маннергайму Іван Лисяк-Рудницький присвятив окрему статтю. Див.: Маленька але велика духом нація (з приводу смерті маршала Маннергайма) // Українські Вісті. — 1951. — Ч. 13 (478). — 11 лютого — Підпис: І.Л.Р.
59
Джон Решетар (1924 р. н.) — американський історик та політолог українського походження. У 1950 р. захистив докторську дисертацію “Ukraine and Revolution (1917–1920)” у Гарвардському університеті. Працював професором політології в Університеті Вашінгтона (Сієтл). Автор книжок “The Ukrainian Revolution, 1917–1920: A Study in Nationalism” (1952, передрук у 1972 p.; див. рецензію Лисяка-Рудницького на цю книжку. Rudnytsky I. L. An American Study of the Ukrainian Revolution // The Annals of the Ukrainian Academy of Art and Sciences in the US. — Vol. II. — Summer 1952. — N 2 (4). — P. 316–322); “Problems of Analyzing of the Communist Party of the Soviet Union” (1955), “A Concise History of the Communist Party of the Soviet Union” (1960, друге, переглянуте видання — 1964). Джон Решетар та Іван Лисяк-Рудницький тісно співпрацювали у 1950-х роках як голова та секретар “Комісії для дослідів над пореволюційною Україною”, що діяла при УВАН. Їхнє листування зберігається в архіві Лисяка-Рудницького.
60
Первісна публікація: Rudnytsky I. L. The Intellectual Origins of Modern Ukraine // The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the US — Vol. VI. — 1958. — N 3–4 (21–22). — P. 1381–1405. Український переклад: Інтелектуальні початки нової України 1. Шляхетська доба (до 1840-х років). 2. Народницька доба (від 1840-их до 1880-х рр). 3. Модерністична доба (від 1890-их рр. до Першої світової війни). 4. Погляд назад // Українська Літературна Газета. — P. V. — 1959. — Ч. 2 (44). — Лютий. — С. 1, 10; Ч. 5 (47). — Травень. — С. 1–2; Ч. 6 (48). — Червень. — С. 1–2. Друкується на основі публікації в кн. “Між історією й політикою” (с. 76–99).
Після рецензії Івана Лисяка-Рудницького на статті Матвія Стахова та Лева Ребета (див. коментарі до статті “Формування українського народу й нації”) редактор “Енциклопедії українознавства” Володимир Кубійович звернувся до нього з пропозицією написати для цього видання статтю “Формування української нації” (лист Володимира Кубійовича до Івана Лисяка-Рудницького, Мюнхен, 21 червня 1951 р., зберігається в архіві Лисяка-Рудницького (box 33, file 754)). Іван Лисяк-Рудницький згодився за умови уточнення самого сюжету статті, зосередившись, у першу чергу, на формуванні української національної свідомості новітнього часу (від середини XVIII ст. до сучасності). “Щодо методологічного підходу, то я трактував би мою тему у стилі історії ідей (“Ідеенгешіхте”). Себто зміни політичної історії та соціяльно-економічні переверствування були б узгляднені тільки в тій мірі, як це необхідно для зрозуміння духового процесу: кристалізування національної свідомости в українському етнічному колективі. Натиск лежав би в аналізі збірних духових процесів, а не на індивідуальних характеристиках окремих діячів і авторів.” (Лист Івана Лисяка-Рудницького до Володимира Кубійовича, Мт. Голлі, 17 липня 1951 р., зберігається в архіві автора (box 34, file 753)). Частина підготованого для “Енциклопедії українознавства” тексту статті була надрукована під назвою “Нарис історії модерної української національної свідомості й політичної думки” (Історично-філософічна секція НТШ. — II. Кореспонденційне засідання. Матеріал. — 1952. — Ч. 7. — С. 1–14. (Циклостилеве видання)). Оскільки розміри статті і, відповідно, час її написання розросталися, а характер викладу матеріалу не зовсім задовільняв редакцію “Енциклопедії українознавства”, то замовлення залишилося невиконаним. “...Той факт, що НТШ взагалі з цим звернулося було до мене, вважав я за сумну ілюстрацію стану нашої науки: у світі цього роду речі (синтетичні нариси) пишеться як укоронування праці життя. Сидячи над цією статтею, я ввесь час мав дуже прикре почуття, що роблю річ з наукового боку безвідповідальну, бо не побудовану на відповіднім матеріяловім знанню. Тому саме промучився я над цією статтею досить довго, перетягнув визначений речинець, так що вона для енциклопедії була вже спізнена, з чого я — по суті — був радий. Для мене особисто користь була тільки та, що це примусило мене зформулювати перед самим собою деякі думки”, — писав Лисяк-Рудницький у листі до Павла Грицака (без місця, 30 квітня 1955 р., box 34, file 757). Стаття присвячена пам’яті Павла Грицака.
61
Павло Грицак (1925–1958) — історик, дійсний член НТШ та УВАН. Народився у Перемишлі. Навчався в Німеччині, закінчив студії в Університеті Міннесоти. Працював над докторською дисертацією у Фордгамському університеті. Дослідник княжої доби Галицько-Волинської держави. Автор монографії “Галицько-Волинська держава” (1958, посмертне видання). Як писав Іван Лисяк-Рудницький, “для нашої науки його смерть є незамінимою втратою. Особисто мав я в покійному друга, що з ним зв’язували мене не тільки спільні професійні зацікавлення, але також взаємне довір’я. Грицак був людиною мудрою, внутрішньо дисциплінованою, з сильним громадським інстинктом, обдарованою гострим обсерваційним змислом та дотепом; його дотеп не був ані сентиментальний, ані деструктивно-нігілістичний, але мужній і філософський. Грицак був рівночасно й ерудитом, справжнім ученим, і надзвичайно практичною та життєво зарадною людиною...” (Лист Івана Лисяка-Рудницького до невстановленого адресата, Філадельфія, 12 квітня 1958, box 34, file 763). В архіві Івана Лисяка-Рудницького зберігається його листування з Павлом Грицаком (box 34, file 757), а також стаття-рецензія “На маргінесі праці Павла Грицака про Галицько-Волинську державу (Завваги не-фахівця)” (box 25, file 523).
62
“таємна дипломатична місія Василя Капніста до Пруси 1791 року” — у публікації в кн. “Між історією й політикою” (с. 67) помилково: “1798 року”.
63
Первісний варіант статті зачитано як доповідь в “Осередку праці НТШ” у Філадельфії (3 жовтня 1958 р.) та на засіданні історично-філософічної секції НТШ у Нью-Йорку (22 листопада 1958 р.). Після доопрацювання стаття була надрукована в “Українській літературній газеті” (1959. — Ч. 10 (52). — Жовтень.
